ЗМІНИ ДО ЗАКОНОДАВСТВА
- Новина для власників бізнесу.
Повідомляємо, що 04.10.2018 набрав чинності Закон України від 06 вересня 2018 року
№ 2530-VIII «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законів України щодо запровадження механізму «єдиного вікна» та оптимізації здійснення контрольних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України» (далі – Закон № 2530).
Законом № 2530, зокрема, внесено зміни до Митного кодексу України чим створено законо- давчу основу для механізму «Єдиного вікна» та функціонування єдиного державного інфор- маційного веб-порталу «Єдине вікно для міжнародної торгівлі», що оптимізує здійснення контрольних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України, а саме:
- скасовується необхідність подання суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або митним брокером паперового документа, виданого одним державним органом – іншому. Дані будуть надаватися одноразово в електронному вигляді із застосуванням засобів електронного цифрового підпису та не потребуватимуть дублювання в паперовій формі. Відтепер діє тільки електронний документообіг, що мінімізуватиме корупційні ризики при взаємодії між посадовими особами держорганів та бізнесом;
- скорочується кількість контролюючих органів на кордоні. Скасовується санітарно- епідеміологічний та екологічний контроль товарів, що переміщуються через митний кордон, митники перевірятимуть дозвільні документи, які на сьогодні контролювались екологами. Таким чином, санітарно-епідеміологічний нагляд буде здійснюватися всередині країни після митного оформлення товарів. В пунктах пропуску через державний кордон України функції санітарно-епідеміологічної служби обмежуються проведенням профілактичних і протиепіде- мічних заходів через медичний огляд пасажирів, екіпажів тощо;
- передбачається застосування органами доходів і зборів під час здійснення митних процедур інформації з державних реєстрів про товари, які контролюються.
Крім того, до обов’язків ДФС також віднесено визначення кодів згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони або обмеження. За даними відповідного контролюючого органу буде надаватися інформація щодо товарів, які підпадають під контроль (флора, фауна, культурні цінності, пестициди), і на цій основі ДФС формуватиме реєстр кодів.
З оновленою редакцією тексту Кодексу Ви можете ознайомитись скориставшись розділом
«Нормативні та інформаційні документи» Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу (http://zir.sfs.gov.ua).
- Новина для юристів.
Із 1 жовтня 2018 року втратила чинність постанова Кабміну від 25.05.2006 № 740, якою затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) на підставі постанови КМУ від 11.07.2018 № 550. Надалі порядок ведення ЄДРСР визначатиметься положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, яке затвердить Вища Рада правосуддя. Система почне функціонувати за 90 днів з дня опублікування
Державною судовою адміністрацією у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про її створення та забезпечення функціонування відповідно до Закону від 03.10.2017 № 2147-VIII.
- Новина для бухгалтера.
Зазначаємо, що 01 жовтня 2018 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 20.09.2018 № 773 «Про затвердження Змін до Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, Порядку опломбування реєстраторів розрахункових операцій», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.09.2018 за № 1106/32558 (далі – Наказ № 773).
Наказ № 773 набув чинності частково.
З 01.10.2018 суб’єкти господарювання можуть відмовитися від використання книги обліку розрахункових операцій (далі – КОРО) на реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО) у разі виходу з ладу РРО або відключення електроенергії, за умови не проведення розрахункових операцій до моменту підключення резервного РРО або включення електро- енергії. Рішення про це затверджується власними розпорядчими документами суб’єкта господарювання. У такому випадку суб’єкт господарювання має право не реєструвати і не зберігати КОРО та розрахункові книжки, а ті хто вже зареєстрував – скасувати реєстрацію КОРО та припинити її застосування.
Змінами було виключено вимоги до використання КОРО, зареєстрованої на РРО:
- підклеювання фіскальних звітних чеків до відповідних сторінок книги ОРО;
- щоденне виконання записів (у разі здійснення розрахункових операцій) про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;
- ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі КОРО.
Водночас доповнено вимогою щодо забезпечення суб’єктом господарювання збереження щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) в електронній формі протягом строку, визначеного п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України.
Зміни щодо запровадження електронного документообігу між суб’єктами господарювання, центрами сервісного обслуговування та органами ДФС, спрощення реєстрації/перереєстрації РРО (на підставі заяви в електронному вигляді) набирають чинності після набрання чинності нормативно-правовим актом Міністерства фінансів України щодо затвердження порядків ведення 2 реєстру екземплярів реєстраторів розрахункових операцій та реєстру центрів сервісного обслуговування реєстраторів розрахункових операцій.
Інформація взята із загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу ДФС України за посиланням http://zir.sfs.gov.ua/main/lastupdate/.
РОЗ’ЯСНЕННЯ
з наступних питань:
Про оподаткування ПДВ (Щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ операцій з постачання необоротних активів).
База оподаткування ПДВ операцій з постачання необоротних активів (основних засобів) визначається відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ виходячи з їх договірної вартості, але не нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції. Тільки у разі відсутності обліку необоротних активів база оподаткування визначається виходячи із звичайної ціни (лист ДФС від 09.10.2018 р. № 4360/6/99-99-15-03-02-15/ІПК).
Щодо мінімально допустимого строку амортизації витрат на поліпшення (капітальний ремонт/модернізація) орендованого об’єкта основного засобу (офісне приміщення).
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.
Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються згідно з вимогами ст. 138 ПКУ.
Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування визначено п. 138.3 ст. 138 ПКУ.
Відповідно до вимог пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 ПКУ витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення неви- робничих основних засобів не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування.
Термін “невиробничі основні засоби” означає основні засоби, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.
Тобто, для цілей оподаткування амортизація основних засобів нараховується у разі їх експлуатації при здійсненні господарської діяльності платника податку.
Згідно з пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПКУ розрахунок амортизації основних засобів або нема- теріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгал- терського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, пп. 138.3.2 – 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 ПКУ. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім “виробничого” методу.
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності регулюються нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 “Оренда” (далі – П(С)БО 14), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 N 181, та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 N 561 (далі – Методичні рекомендації N 561).
Затрати орендаря на поліпшення об’єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів. Такі затрати зараховуються до складу основних засобів як первісна вартість нового об’єкта підгрупи 2.7 класифікації основних засобів, наведеної в п. 7 Методичних рекомендацій N 561 (абзац другий п. 8 П(С)БО 14, п. 21 Методичних рекомендацій N 561).
У пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПКУ визначені групи основних засобів (інших необоротних активів) та мінімально допустимі строки їх амортизації у податковому обліку.
Отже, у податковому обліку для розрахунку амортизації витрати на поліпшення (ремонт) орендованих основних засобів зараховуються як окремий об’єкт групи 9 “інші основні засоби” з мінімально допустимим строком корисного використання 12 років.
(лист ДФС від 22.10.2018 р. № 4501/ІПК/26-15-12-03-11)