РОБОТОДАВЦІ ЩОМІСЯЧНО ЗВІТУВАТИМУТЬ ПРО ВІДРАХУВАННЯ АЛІМЕНТІВ
Міністерством юстиції України наказом від 02 серпня 2018 року впроваджено зміни до Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом від 02 квітня 2012 р.
Внесеними змінами передбачено, що за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами – підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця (раніше – щокварталу) та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий Звіт про здійснені відрахування та виплати.
Стягнення аліментів відтепер за виконавчими листами за минулий час буде проводитися в межах десятирічного строку, що передував пред’явленню виконавчого листа до виконання. Відповідна зміна значно вплине на строки виконавчого провадження, адже до прийняття даних змін строк стягнення аліментів за таких умов встановлювався в межах трьох років.
Новелою також є те, що у випадку якщо за виконавчим документом, пред’явленим до виконання, утримання аліментів не проводилося у зв’язку з розшуком боржника, стягнення аліментів буде здійснюватися за весь період незалежно від установленого десятирічного строку та досягнення повноліття особою, на утримання якої присуджені аліменти.
Наказ набирає чинності з дня опублікування, але не раніше дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо створення економічних передумов, для посилення захисту права дитини на належне утримання», тобто 28 серпня 2018 року.
НАБУЛИ ЧИННОСТІ ЗМІНИ ДО ПОЛОЖЕННЯ ПРО РОЗКРИТТЯ ІНФОРМАЦІЇ ЕМІТЕНТАМИ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
Із 5 серпня набули чинності зміни до Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів. Даний нормативно-правовий акт був затверджений рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 квітня 2018 року.
Необхідно зазначити, що дане Положення безпосередньо вплине на роботу організацій, які випускають цінні папери для розвитку і фінансування своєї діяльності. Відтепер Положення регулює склад, порядок і строки розкриття на фондовому ринку відомостей, які зобов’язані розкривати емітенти (п. 1, розд. I).
Зазначеним положенням змінено перелік відомостей, які відносяться до особливої інформації. Точний перелік таких відомостей викладений в розділі III главі 1 даного нормативного акту. Зокрема, до особливої інформації емітента цінних паперів належать: відомості про прийняття рішення про розміщення цінних паперів на суму, що перевищує 25 відсотків статутного капіталу; прийняття рішення про викуп власних акцій, крім акцій корпоративних інвестиційних фондів інтервального та відкритого типу; наявність, строк дії та сторони акціонерного договору; зміну акціонерів, яким належать голосуючі акції, розмір пакета яких стає більшим, меншим або рівним пороговому значенню пакета акцій; та інші відомості, точний перелік яких відтепер зазначений в даній главі.
Тобто, законодавець визначив, що відтепер емітенти повинні розкривати аудиторський звіт про фінансову звітність та висновок про проміжну звітність.
Необхідно наголосити, що внесені зміни до Положення також розширили обсяг інформації, який підлягає оприлюдненню на сайті емітента. Відтепер емітент зобов’язаний оприлюднювати звіти наглядової ради, звіти виконавчого органу та ревізійної комісії, положення, за якими визначається винагорода членів наглядової ради і виконавчого органу, а також протоколи про підсумки голосування на загальних зборах акціонерів (доповнення до пункту 9 розділу IX).
З вище наведеного можна підкреслити надважливе значення внесених змін до Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, адже вони безпосередньо вплинуть на обсяг роботи організацій, які випускають цінні папери для розвитку і фінансування своєї діяльності.
ПІДПИСАНО ЗАКОН, ЩО СПРИЯТИМЕ БОРОТЬБІ З РЕЙДЕРСТВОМ НА ЗЕМЛЯХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
Президент України Петро Порошенко 10 серпня підписав Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання про колективну власність на землю, вдосконалення правил землекористування в масивах земель сільськогосподарського призначання, запобігання рейдерству та стимулювання зрощення в Україні». Законодавці сподіваються, що впровадження цього нормативно-правового акту позитивно вплине на розвиток сільськогосподарської промисловості в Україні та на боротьбу з рейдерством на ній. Даний Закон визначає новий ефективний механізм використання та розпорядження землею сільськогосподарського призначення, який створить необхідні умови для ліквідації
рейдерства і вплине на зростання сільськогосподарської промисловості.
Відтепер Законом визначаються деякі особливості реалізації права власності земельними ділянками. Зокрема, передбачається право власників та землекористувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення, призначених для ведення особистого селянського господарства, фермерського господарства використовувати їх також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни цільового призначення таких земельних ділянок. Також, згідно Закону, встановлюється право власників земельних ділянок усіх форм власності, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, обмінюватись такими земельними ділянками.
Необхідно наголосити, що відтепер детально визначено особливості розпорядження та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв). Зокрема землі колективних сільськогосподарських підприємств (крім земельних ділянок, що перебувають у приватній власності) відтепер законом визнаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. У вищезазначеному Законі також, чітко приписуються критерії рівноцінності земельних ділянок для того, щоб процесі систематизації законодавства через зведення у єдиний нормативно-правовий акт декількох актів не відбувалося порушення прав землевласників та землекористувачів.
НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ ОПУБЛІКУВАВ ЛИСТ ЩОДО ВАЖЛИВОСТІ УТОЧНЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО КЛІЄНТА БАНКУ
Національний банк України у листі від 16 серпня 2018 року № 25-0008/44785 розглянув деякі аспекти уточнення інформації про клієнта банку та наголосив на важливості таких уточнень для загальної роботи банківської системи та для економіки країни.
Регулятор Національного банку у своєму листі наголосив, що Законом про запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом передбачено уточнення інформації про клієнта. Під цим поняттям слід розуміти оновлення та збереження актуальності всіх даних про клієнта, в тому числі ідентифікаційних, шляхом отримання документального підтвердження наявності або відсутності відповідних змін.
Необхідно наголосити, що в Положенні про здійснення банком фінансового моніторингу є відповідні норми, що зобов’язують банки уточнювати інформацію щодо ідентифікації та вивчення клієнта. В даному Положенні встановлені також чіткі терміни актуалізації даних щодо клієнта. Не рідше одного разу на рік, якщо ризик проведення клієнтом незаконних фінансових операцій оцінюється банком як високий. Не рідше одного разу на два роки, якщо такий ризик оцінюється як середній. Для інших клієнтів строк уточнення інформації не повинен перевищувати трьох років.
Важливим уточненням є те, що банківська установа самостійно встановлює порядок уточнення інформації про клієнта. Такий порядок може містити процедури з уточнення інформації про фізичних осіб – клієнтів, які мають рахунки виключно для отримання заробітної плати, пенсії або інших соціальних виплат.
Порядок уточнення інформації про клієнта включає в себе спеціальні процедури, під якими можна розуміти використання електронної пошти, телефонного зв’язку, інших дистанційних каналів. Дані процедури не передбачають особисту присутність клієнта. У разу сумніву в отриманні достовірної інформації банк самостійно приймає рішення щодо необхідності в особистій зустрічі з клієнтом для підтвердження або спростування його даних.
Національний банк у своєму листі також нагадав, що банківські установи мають приділяти особливу увагу до клієнтів, які проводять масштабні фінансові операції, тобто до тих які мають статус клієнтів середнього та високого рівня ризику. При цьому банки мають забезпечити, щоб пересічні громадяни, які проводять не ризикові операції могли отримати повний безперешкодний поступ до фінансових продуктів та сервісів.
КАБМІН ЗАБОРОНИВ БОРЖНИКАМ ПРОДАВАТИ АВТОМОБІЛІ
Кабінет міністрів України 22 серпня прийняв Постанову про внесення змін до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, самохідних машин на шасі автомобілів, мотоциклів, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів, мопедів. Даним нормативно-правовим актом Кабмін заборонив перереєстрацію та зняття з обліку транспортного засобу в разі наявності відомостей про його власника в Єдиному реєстрі боржників.
Згідно з Постановою від тепер в ході державної реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу уповноважені особи сервісного центру МВС перевірятимуть відомості про його власника в реєстрі боржників і робитимуть відповідну позначку на заяві власника авто. Ідентична процедура буде застосовуватись і при знятті транспортного засобу з обліку.
Необхідно наголосити, що Єдиний реєстр боржників є складовою частиною Автоматизованої системи виконавчого провадження, основна мета якого – запобігання відчуження майна боржником, внесеним до реєстру. До Єдиного реєстру вносяться відомості про осіб, що мають заборгованість по сплаті періодичних платежів більше трьох місяців.
МАЙНОВІ СПОРИ З БАНКРОТОМ РОЗГЛЯДАЮТЬСЯ ВИКЛЮЧНО ГОСПОДАРСЬКИМ СУДОМ
23 серпня стало відомо, що Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що загальні суди не можуть розглядати вимоги фізичні особи про визнання майнових прав в порядку цивільного судочинства, оскільки усі майнові питання до юридичних осіб, щодо яких порушено справи про банкрутство, розглядаються господарським судом.
За наявності порушеної господарським судом справи про банкрутство відповідача цивільну справу за позовом до такого відповідача не можна порушити, а в разі її порушення вона підлягає закриттю.
Якщо під час її розгляду з’ясується, що відносно відповідача у справі порушено провадження про його банкрутство господарським судом, то порушена цивільна справа, підлягає закриттю у зв’язку з тим, що справа не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства.
Такі висновки про застосування норм права міститься в постанові у справі № 372/3584/16-ц від 26 червня 2018 року.
ОПУБЛІКОВАНО РОЗ’ЯСНЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖПРАЦІ, ЩОДО ВІДПРАЦЮВАННЯ ПРАЦІВНИКОМ ДВОХ ТИЖНІВ ПЕРЕД ЗВІЛЬНЕННЯМ
Управлінням Державної праці у Кіровоградській області 23 серпня надано деякі роз’яснення щодо умов звільнення працівників. Спираючись на законодавчу базу державний орган опублікував правовий аналіз та відповідний висновок з приводу даного питання.
Національним законодавством не передбачено відпрацьовувати двотижневий або інший строк перед звільненням за власним бажанням. Для обґрунтування своєї позиції Управління Держпраці звернулося до статті 38 КЗпП, яка говорить про попередження про звільнення за два тижні. Це означає, що працівник може попередити про своє наступне звільнення і під час відпустки або хвороби, подавши відповідну заяву.
Працівника може бути звільнено у вихідний для нього день, з дотриманням у день його звільнення правила про видачу трудової книжки та копії наказу про звільнення. Дане положення прямо передбачене в ст. 116 КЗпП. Відповідна норма також свідчить про можливість реалізації відповідних процесуальних дій не в робочі дні, але з дотриманням відповідної процедури.
Не допускається звільнення працівника під час його тимчасової непрацездатності (окрім випадків, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП), а також у період перебування працівника у відпустці. Управління Державної праці у своєму роз’ясненні наголосила на тому, що дане положення не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Припинення трудового договору під час відрядження законодавством про працю не передбачене. Згідно зі статтею 121 КЗпП за відрядженими працівниками місце роботи зберігається впродовж усього часу відрядження.
Тобто, відповідно до опублікованого роз’яснення, наданого Управлінням Державної праці Кіровоградської області, можна зробити висновок про те, що працівник не зобов’язаний відпрацьовувати двотижневий (або інший строк) перед звільненням, обов’язком лише є попередження роботодавця про таке звільнення шляхом заяви. Звільнення працівника повинно бути виконане з додержанням процедури, яка передбачена в законодавстві, не порушуючи прав працівника.