Спеціально для “Юрист&Закон”
У юридичній практиці одними з найскладніших справ, з якими доводиться працювати адвокатам, є корпоративні спори між учасниками ТОВ.
Насамперед особливість цих справ полягає в тому, що кожна зі сторін спору зазвичай намагається отримати повний контроль над бізнесом (товариством), залишаючи за бортом іншу сторону. Водночас в обранні методів боротьби здебільшого ціль виправдовує засоби. Такі спори можуть супроводжуватись різноманітними судовими справами, перевірками, кримінальними провадженнями, арештами майна, тиском на партнерів, інформаційною війною.
Як наслідок, майже завжди в корпоративних спорах страждає бізнес. Мені важко пригадати кейси, у яких після закінчення корпоративних конфліктів фінансовий стан товариства залишався б стабільним чи покращувався.
Причини виникнення корпоративних спорів у переважній більшості випадків – це відсутність розуміння в учасників, у якому напрямі розвивати компанію, наявність особистих образ між партнерами по бізнесу або несправедливий розподіл прибутку.
У цій статті я поділюся практичними порадами, як можна запобігти й мінімізувати ризики виникнення корпоративних спорів між партнерами.
Статут не за шаблоном
Головним документом товариства є його статут. Саме в ньому закладають юридичний фундамент подальших відносин між партнерами. Відповідно, перша рекомендація полягає в тому, що під час підготовки статуту необхідно продумати й опрацювати питання, які в подальшому можуть стати проблемними. До таких питань належать:
- процедура призначення і зміни керівника;
- установлення чітких показників діяльності виконавчого органу;
- чіткий розподіл компетенції між директором і загальними зборами учасників;
- розумне обмеження повноважень директора;
- процедура відчуження учасниками своїх часток;
- порядок розподілу прибутку, особливі індивідуальні умови такого розподілу;
- обмеження або процедура виключення учасника з товариства.
Практика свідчить: якщо завчасно врегулювати ці питання, зникає причина для конфлікту, оскільки все чітко описано. Навіть більше, для затвердження такого статуту необхідне одностайне рішення всіх учасників товариства, тобто домовленість усіх партнерів.
Корпоративний договір
Чинний Закон України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” визначає це як договір, за яким учасники товариства зобов’язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації, який є безвідплатним і вчиняється в письмовій формі. На практиці умови корпоративного договору рекомендується розширити додатковими питаннями управління Товариством, які недоцільно передбачати в статуті. Наприклад, у такому договорі доречно описати функцію кожного з учасників Товариства, особливі питання щодо відчуження учасниками своїх часток, заборони стосовно такого відчуження або права на обов’язковий продаж частки в разі настання певних обставин, умови додаткового фінансування учасниками бізнесу.
Контроль укладених правочинів
Головним каменем спотикання між учасниками завжди було питання грошей, а точніше, куди їх спрямовують. Саме тому варто замислитись над тим, щоб установити в товаристві чіткі правила контролю за всіма фінансовими операціями і правочинами, які укладає товариство. На практиці це реалізується через необхідність отримання на загальних зборах учасників згоди на укладання правочинів на певну суму. Або ж шляхом запровадження підпису платіжних документів на перерахування коштів декількома підписами (кожен підписант – довірена особа окремого учасника). Крім того, можна запровадити процедуру внутрішніх тендерів, призначивши членами тендерного комітету представників від різних учасників. Варіанти можуть бути різні, але мета одна — контроль над витратами.
Виплата дивідендів
Особливу увагу необхідно приділити питанням розподілу чистого прибутку від бізнесу. Згідно з чинним законодавством прибуток розподіляється між учасниками пропорційно їх вкладам до статутного капіталу. У тих випадках, де цей баланс порушено (наприклад, за статутом розподіл часток один, а фактично учасники різними способами розподіляють прибуток за іншим принципом згідно з неформальними домовленостями), і виникає найбільше спорів. Відповідно, таких ситуацій потрібно уникати. У статуті можна виписати реальний розподіл часток у бізнесі, зберігши за міноритарним учасником повноваження контролю за діяльністю товариства шляхом, наприклад, одностайного прийняття рішень щодо певних питань, права надавати свою кандидатуру до виконавчого органу, контролю інших операцій.
Дотримуватись балансу у фінансуванні товариства
Досить часто корпоративні спори виникають через те, що один учасник інвестує в бізнес більше коштів, ніж інший учасник, а частки у них не змінюються. Відповідно, із часом головний інвестор витісняє іншого інвестора, розмиваючи його частку. Саме тому, приймаючи рішення щодо обрання способів залучення додаткових коштів у бізнес, партнерам рекомендується завчасно домовитись, у який спосіб це може бути зроблено, які наслідки можуть бути для кожного з них, якщо вони дофінансовують бізнес не пропорційно своїм часткам, та передбачити відповідні домовленості в корпоративному договорі.
Контроль кредиторської заборгованості
Окрему увагу необхідно звернути на необхідність контролю кредиторської заборгованості, а саме тримати на постійному контролі найбільших кредиторів товариства, стан заборгованості, усе листування з ними, моніторити судові справи, своєчасно ініціювати питання реструктуризації боргу та укладання відповідних письмових договорів про це.
Належне оформлення документів про скликання та проведення загальних зборів учасників
Прийнято вважати, що загальні збори учасників, на відміну від зборів акціонерів, слабо контролюються. Саме тому на практиці здебільшого юридичні служби нехтують правилами правильного оформлення питання скликання загальних зборів учасників. Своєю чергою, остання практика Верховного Суду свідчить, що за наявності порушень процедури скликання загальних зборів прийняте на таких зборах рішення визнають недійсним. Відповідно, наявність такого порушення може стати підставою для оспорювання певних рішень загальних зборів ображеним учасником і способом тиску на інших партерів чи керівника. Саме тому рекомендуємо на кожні загальні збори учасників оформлювати повідомлення про скликання зборів, докази їх завчасного надіслання (або вручення під розписку) усім учасникам. Порядок денний таких зборів має відповідати тому порядку денному, який буде визначено в рішенні загальних зборів. Виняток може становити лише випадок, коли на зборах присутні всі учасники, та одноголосним рішенням вони вирішили внести зміни до порядку денного. Усі ці зміни й голосування мають бути відображені в протоколі.
Закріпити справедливий розподіл активів між учасниками
Окреме питання захисту своїх інтересів від можливих корпоративних спорів – це правильний розподіл активів між партнерами. Тож, якщо титульним власником активів є саме товариство, то, отримавши контроль над товариством, особа отримує контроль і над активами. Якщо ж активи розподілено між учасниками, а товариство лише управляє ними (використовує на умовах оренди або за іншим титулом), то існує значно менше ризиків виникнення спорів між учасниками з приводу контролю над самим товариством.
Як показує досвід, дотримання перелічених вище рекомендацій може створити певні незручності на початку, але точно спростить і зробить безпечними відносини між партнерами надалі.
Андрій Молчанов, молодший партнер,
адвокат АО “Вдовичен та партнери”