«Внутрішня кухня» податківців постійно еволюціонує та змінюється в руслі загальних тенденцій розвитку економіки держави.
Разом з тим, багато подібних змін замість вирішення існуючих проблем призводять до нагромадження нових.
Зупинимось на останньому оновленні нормативної бази фіскалів, що теоретично регламентує боротьбу з так званими «податковими ризиками», а фактично регулює порядок виходу на позапланові податкові перевірки на підставі пп.78.1.1. 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.
Порядок взаємодії підрозділів податкової служби при проведенні податкових перевірок суб’єктів господарювання регламентувалось Наказом ДФС України від 05.09.2014 №110 «Про організацію комплексного відпрацювання податкових ризиків з податку на додану вартість» (далі Наказ 110). Даний документ спочатку мав відмітку «для службового користування», а згодом став публічним. Проте він так і не набув широкого розголосу в бізнес-середовищі, навіть незважаючи на свою цікавість та неоднозначність.
Наказ запровадив цілу низку етапів перевірочних заходів платників податків, визначив критерії «ризиковості» суб’єктів господарювання та запровадив поділ підприємств на «категорії ризику» («податкові ями», «транзитери», «вигодонабувачі»).
На підставі Наказу 110 фіскальною службою щомісячно формувались переліки «ризикових» контрагентів, які в подальшому слугували першопричиною появи неймовірної кількості запитів про надання пояснень та, в подальшому, позапланових податкових перевірок.
Результат подібного відпрацювання призвів до появи неймовірної кількості актів перевірок, заперечень, скарг, судових позовів, кримінальних справ тощо.
Розуміючи масштаб безглуздості роботи самих податківців та зрозуміле невдоволення підприємств реального сектору, ДФС України видає Наказ від 28.07.2015 року №543 «Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків».
Проте, виходячи з аналізу норм нового творіння податківців, очікувати «полегшення» бізнесу не варто. Якісних змін регламентації принципів та процедур роботи фіскальної служби не відбулося.
«Ризикові категорії» розширились таким поняттям як «зустрічний транзит» (суб’єкт господарювання, який надає послуги з підміни позицій товарних груп), а риторика податківців доповнилась терміном «ланцюг постачання» (послідовні та взаємопов’язані проведенням нереальних поставок операції). В цілому ж алгоритм відпрацювання залишився незмінним, і в спрощеному вигляді його можна охарактеризувати наступним чином:
1. Запит про надання документів
2.позапланова податкова перевірка.
Таким чином, позитивних змін у послабленні податкового тиску на платників податків очікувати не варто, а переліки «ризикових» суб’єктів господарювання, які в подальшому стають об’єктами позапланових податкових перевірок, так і продовжують носити масовий характер.