+38(044) 586-77-77; +38(098) 586-77-77 office@ov-partners.com

Спеціально для “ЮРИСТ&ЗАКОН

Податкова реформа, яка стартувала з 1 січня 2022 року завдяки Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень” від 30.11.2021 р. 1914, може досить серйозно зачепити власників і користувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення поза межами населених пунктів.

Новим законом передбачено впровадження мінімального податкового зобов’язання (МПЗ). Чим є по суті таке зобов’язання? У спрощеному розумінні держава порахувала, що в разі, коли у власності або користуванні перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення поза межами населеного пункту, її власник або користувач повинен сплатити певний мінімальний розмір коштів у вигляді податків. У разі якщо сума фактично сплачених податків є меншою за розмір МПЗ, власник або землекористувач повинен доплатити кошти до бюджету до встановленого державою мінімуму. Це, так би мовити, “рентний дохід до бюджету із земельної ділянки”. Важко вести мову про те, що МПЗ є окремим податком у тому розумінні, яке надає Податковий кодекс України (далі – ПК України), оскільки ви не знайдете ані його об’єкта оподаткування, ані бази оподаткування тощо, тобто всіх необхідних елементів кожного податку, який справляють у нашій державі. Це можна назвати “творчим підходом” законодавця для поповнення бюджету, яким свого часу став військовий збір, що на сьогодні не входить до переліку податків, передбачених ПК України.

Повертаючись до суті МПЗ, слід зазначити, що відповідно до пп. 14.1.1142 ПК України МПЗ визначено як мінімальну величину податкового зобов’язання зі сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних із виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, зарахованими до сільськогосподарських угідь, розраховану відповідно до Кодексу.

ПК України у ст. 381 встановлює правила розрахунку суми МПЗ, які прив’язуються до нормативно- грошової оцінки земельної ділянки, її площі та кількості календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебувала у власності. Загалом, формулу можна зобразити так:

– для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено:

МПЗ = нормативна грошова оцінка ділянки х коефіцієнт 0,05 х М (кількість календарних днів, коли земля перебуває у власності або оренді) / 12;

– для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено:

МПЗ = нормативна грошова оцінка 1 га землі в області х площу земельної ділянки х 0,05 х М / 12.

ПК України визначено, що тимчасово для розрахунку мінімального податкового зобов’язання за 2022 та 2023 роки потрібно використовувати коефіцієнт із значенням 0,04.

Отже, у 2022 році розмір МПЗ становить фактично 4 відсотки від нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки.

Визначений розмір МПЗ платник має порівняти з величиною сплачених ним конкретних податків. Така величина обумовлюється:

– по-перше, системою оподаткування, на якій перебуває власник або користувач земельної ділянки;

– по-друге, часткою сільськогосподарського товарного виробництва у платника податку.

Наприклад, якщо у платника єдиного податку третьої групи частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, то в такому разі до величини сплачених податків потрібно зарахувати єдиний податок, сплачений у розмірі, пропорційному до частки сільськогосподарського товаровиробництва такого платника за звітний рік, податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із доходів фізичних осіб, які перебувають із платником єдиного податку третьої групи у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, сплачених за придбання товарів у фізичних осіб), у розмірі, пропорційному до частки сільськогосподарського товаровиробництва, податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із доходів фізичних осіб за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок, що належать до сільськогосподарських угідь, за податковий (звітний) рік. Якщо ж у платника єдиного податку третьої групи частка сільськогосподарського товаровиробництва за податковий рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, то до такої величини входять зазначені вище сплачені податки в повному обсязі.

У разі, якщо МПЗ дорівнює та/або перевищує величину сплачених податків, платник податків додаткові кошти до бюджету не сплачує. Інакше в разі, якщо сума МПЗ перевищує названу величину, платник податку має доплатити відповідну різницю до бюджету.

МПЗ не підлягатиме застосуванню до земельних ділянок, що використовуються дачними та садівничими кооперативами; невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім тих, які були передані органами місцевого самоврядування в оренду; земельних зон, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; земельних ділянок, що зараховані до сільськогосподарських угідь, які належали фізичним особами на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня 2022 року перебували в межах населених пунктів.

За загальним правилом фізичним особам МПЗ нараховують контролюючі органи, а юридичні особи та фізичні особи підприємці нараховують його самостійно та декларують у складі відповідної податкової декларації.

Звертаємо вашу увагу на те, що перша сплата МПЗ відбудеться за результатами 2022 року в лютому 2023 року. Ба більше, податкові органи не застосовуватимуть штрафи за несвоєчасну сплату цього зобов’язання за 2022 рік, проте не скасовано штрафи за помилки в обчисленні МПЗ.

Вікторія Вовамолодший юрист практики податкового та митного права АО “Вдовичен та партнери”