СУДОВІ РІШЕННЯ, ЯКІ МОЖУТЬ СТОСУВАТИСЯ БІЗНЕСУ
Щодо відшкодування вартості товару, на який накладено арешт.
У рішенні від 21.12.2021 у справі «Stołkowski v. Poland» ЄСПЛ зазначив, що навіть якщо правова база не накладала конкретних обов’язків щодо зберігання арештованого рухомого майна, зберігач був зобов’язаний піклуватися про об’єкт. Тобто він мав «діяти зі старанністю, необхідною для забезпечення того, щоб вартість вилученого предмета не зменшилася». Тобто держава повинна зберігати вилучене майно в належних умовах. Суд прийшов до висновку, що утримання транспортного засобу в повній нерухомості протягом багатьох років на відкритій автостоянці не може вважатися належною обачністю. Тому збитки, завдані М.Столковському, були значнішими, ніж ті, які були неминучими. А отже польський суд припустився явної помилки, вважаючи, що влада виявила необхідний рівень обачності щодо транспортного засобу.
Отже, держава повинна виявляти «необхідний рівень обачності» при зберіганні вилученого майна, щоб в результаті псування останнього на особу не покладався надмірний тягар. В іншому випадку влада повинна відшкодувати знецінення токового майна.
Щодо розміру застави.
У рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ зазначив, що запобіжний захід у вигляді застави має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
В зв’язку з тим, що рішення прийняли тільки з огляду на один критерій — суму шкоди, завданої у справі, Суд установив порушення Україною §3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та постановив виплатити заявниці сатисфакцію в сумі €1000 та компенсувати судові витрати в сумі €1000.
Тобто при визначенні розміру застави суд повинен визначатися не на підставі завданої шкоди, а з урахуванням матеріального стану та інших релевантних критеріїв особи, щоб вона з’явилася до суду.