+38(044) 586-77-77; +38(098) 586-77-77 office@ov-partners.com

 ЗМІНИ ДО ЗАКОНОДАВСТВА

 Новина для власників бізнесу.

 08 лютого 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом». Таким чином, відтепер під час подання інформації органам ДПС та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом отримувачі та користувачі електронних довірчих послуг зможуть використовувати кваліфікований електронний підпис з використанням кваліфікованого сертифіката відкритого ключа.

19 лютого 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів». Таким чином, даною постановою визначено, що підприємства-виробники та імпортери алкогольних напоїв і тютюнових виробів мають подавати засобами електронного зв’язку в електронній формі щомісяця до 8 числа продавцю марок акцизного податку для задоволення через два місяці потреби в марках таку інформацію:

– попередню заявку-розрахунок про потребу в марках за їх видами;

– реквізити платіжного документу/платіжних документів (номер, дата платіжного доручення та сума перерахованих коштів) на перерахування плати за виготовлення марок та звіт про використання марок, придбаних у попередньому місяці;

– вартість плати за марку;

– марка для алкогольних напоїв повинна містити QR-код та лінійний штрих-код;

– визначено, які реквізити мають бути зазначені на QR-коді та лінійному штрих-коді тощо.

27 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві». Таким чином, даним Законом внесено зміни до дванадцяти законодавчих актів, зокрема:

– уточнено порядок направлення вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску;

– внесено зміни до розміру штрафних санкції за порушення вимог, передбачених законодавством;

– уточнено формули розрахунку питомої вартості реалізованих сільськогосподарських товарів, при досягненні якої у сільськогосподарського виробника виникає право на отримання бюджетної дотації тощо.

Також даним нормативно-правовим актом визначається та вдосконалюється електронний документ платника податку та порядок електронного обміну інформацією між платником податків та контролюючим органом. Даний закон містить низку норм, які протидіють ухиленню від оподаткування бізнесом.

 Новина для юристів.

 01 лютого 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», яка визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі – комісії контролюючих органів), права та обов’язки їх членів. Крім того Постанова має ще сім додатків, якими визначено: критерії ризиковості платника податку на додану вартість; перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку на додану вартість; критерії ризиковості здійснення операцій; рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку; таблиця даних платника податку на додану вартість; рішення про врахування/неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість; рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість. Також постановою затверджено Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, який надає платникам податків можливість адміністративного оскарження всіх рішень про відмову реєстрації податкової накладної, що сприятиме прискоренню врегулювання досудових спорів.

03 лютого 2020 року Державна податкова служба України прийняла Наказ №67 «Перелік кодів товарів згідно з УКТЗЕД, які застосовуються для визначення відповідності податкових накладних/розрахунків коригування, які подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, критеріям ризиковості здійснення операції при здійсненні автоматизованого моніторингу», які застосовуються для визначення відповідності податкових накладних/розрахунків коригування, які подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, критеріям ризиковості здійснення операції при здійсненні автоматизованого моніторингу.

13 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи», яким внесено зміни щодо умов додержання конфіденційної інформації, порядку подання скарг щодо оскарження дій митних органів, визначено особливості оплати праці державних службовців центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну митну політику та центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, їх територіальних органів тощо. Законом встановлюється нова форма діяльності Державної митної служби та Державної податкової служби як єдиних юридичних осіб, у зв’язку з чим їх територіальні органи будуть здійснювати діяльність не як юридичні особи публічного права, а як відокремлені підрозділи.

РОЗ’ЯСНЕННЯ

з наступних питань:

 Щодо можливості зберігання частини готівки, що проведена через РРО у сейфі на місці проведення розрахунків з проведення операції «службова видача».

«…Згідно ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», місце проведення розрахунків – це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Відповідно до п. 6 розділу III Порядку реєстрації та застосування РРО, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо такі внесення чи видача не пов’язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція “службове внесення” використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання «Z-звіту».

Якщо підприємство зберігає частину суми готівкових коштів у скриньці РРО та частину готівки можна зберігати у сейфі за умови його знаходження на місці проведення розрахунків. При цьому сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків (у скриньці РРО та сейфі) має відповідати сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора.

Варто зазначити, що готівка, яка надходить до кас, оприбутковується у день одержання готівки в повній сумі (п. 11 розділу І Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні).

Суб’єкт господарювання самостійно визначає місце та спосіб зберігання фіскальних звітних чеків («Z-звітів»).

Тобто, з метою уникнення можливого порушення законодавства слід обумовити таку ситуацію у внутрішньому наказі по підприємству, в якому зазначити, що в сейфі, розміщеному на місці проведення розрахунків, має зберігатися лише виручка від реалізації з використанням РРО…»

 (лист ДПС від 03.02.2020 р. № 432/6/99-00-05-04-01-06/ІПК).

 Щодо визначення розміру суми податкових зобов’язань при продажу необоротних активів, які використовувались у звільнених від оподаткування операціях.

«…Відповідно до абзацу 2 пп. «в» п. 193.1 ст. 193 розділу V Податкового Кодексу України (далі – ПК України), починаючи з 01.01.2018 р., ставку податку у розмірі 7 відс. встановлено на операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні.

Тобто, операції з постачання на митній території України та/або ввезення на митну територію України медичних виробів підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою податку у розмірі 7 відс. за умови, що такі медичні вироби: дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні; відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність.

А у випадку, якщо не дотримується хоча б одна з таких умов, операції з постачання таких медичних виробів та їх ввезення на митну територію України оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Також п. 198.5 ст.198 розділу V ПК України визначено, що платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПК України). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов’язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в ЄРПН.

Тобто у разі, якщо придбані Товариством з ПДВ необоротні активи (стоматологічне обладнання) призначалися для використання в неоподатковуваних ПДВ операціях (у тому числі операціях, що звільняються від оподаткування ПДВ), то Товариство зобов’язане було визначити податкові зобов’язання з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПК України.

Якщо у подальшому такі необоротні активи (стоматологічне обладнання) починають використовуватися в оподатковуваних ПДВ операціях у межах господарської діяльності, то Товариство може зменшити суму податкових зобов’язань, що були нараховані відповідно до 198.5 статті 198 розділу V ПК України, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в ЄРПН.

При цьому зменшення суми податкових зобов’язань з ПДВ, визначених відповідно до пункту 198.5 розділу V ПК України, здійснюється виходячи з балансової (залишкової) вартості необоротного активу…»

(лист ДПС від 04.02.2020 р. № 440/6/99-00-07-03-02-06/ІПК).

 Щодо отримання суб’єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального.

«…Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», зберігання пального може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право зберігання пального.

Також даною статтею передбачено, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Крім цього, суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Тобто у разі здійснення суб’єктами господарювання всіх форм власності діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користуванні, йому необхідно буде отримувати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків, передбачених вищезазначеним Законом, коли така ліцензія не отримується.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального…»

 (лист ДПС від 05.02.2020 р. № 476/6/99-00-17-02-03-06/ІПК).

 Чи мають використовувати РРО самозайняті особи?

«…Самозайняті особи можуть не використовувати програмний РРО.

Айтішники, юристи, консультанти інші самозайняті особи, зокрема й ті, хто працює на третій групі спрощеної системи оподаткування, не мають застосовувати РРО в разі:

– якщо їх клієнти розраховуються з ними виключно у безготівковій формі без застосування платіжних карток і перераховують їм кошти на поточний рахунок банківським переказом;

– якщо клієнт у касі банку вносить готівку для подальшого її зарахування на поточний рахунок продавця.»

(лист ДПС від 12.02.2020 р. №3).

 Щодо сплати земельного податку.

«…Обов’язок із справляння (яке передбачає декларування та сплату зобов’язань) плати за землю, у тому числі й податку, настає у власників земельних ділянок та/або землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (п. 287.1 ст. 287 Податкового Кодексу).

Тобто у Товариства не виникає обов’язок з декларування Податку за земельну ділянку, право на яку Товариством не оформлено.

Але варто зауважити, що використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства, зокрема в частині невиконання принципу платного використання таких земельних ділянок…»

(лист ДПС від 14.02.2020 р. № 593/6/99-00-04-03-03-06/ІПК).