НОВИНА ДЛЯ ВЛАСНИКІВ БІЗНЕСУ
03 грудня 2019 у першому читанні прийнято проект Закону №1210 про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві. Таким чином, даний законопроект спрямований на введення міжнародних стандартів податкового контролю для всіх учасників міжнародної торгівлі та імплементація норм відповідно до Плану протидії практикам розмивання оподатковуваної бази й виведення прибутку з-під оподаткування, реформування інституту фінансової відповідальності та удосконалення процедури адміністрування податків та зборів, запобігання зловживанням у зв’язку із застосуванням договорів про уникнення подвійного оподаткування, а також на удосконалення розгляду матеріалів перевірки, що буде здійснюватися колегіально постійно діючим органом контролюючого органу – комісією з питань розгляду заперечень.
24 грудня 2019 року Державна податкова служба України затвердила План-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік. Таким чином, для перевірки були відібрані підприємства, що мають наступні ризики: рівень сплати податку нижчий за рівень сплати по відповідній галузі; наявність відносин з контрагентами, що перебувають у розшуку, ліквідовані, збанкрутували тощо; наявність інформації про непідтвердження реального здійснення операції з придбання; наявність розбіжностей у платника податків згідно із системою автоматизованого співставлення податкового зобов’язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів (завищення податкового кредиту); здійснення зовнішньоекономічних операцій через нерезидентів, зареєстрованих в офшорних зонах.
29 грудня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового порядку застосування статей 470 та 481», яким передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частинами п’ятою та шостою статті 470 Митного кодексу, виявлених у період з 22 серпня по 31 грудня 2019 року включно, тягне за собою застосування адміністративного стягнення, передбаченого частиною третьою зазначеної статті, а саме накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; вчинення порушень митних правил, передбачених частинами п’ятою та шостою статті 481 Митного кодексу, виявлених у період з 22 серпня по 31 грудня 2019 року включно, тягне за собою застосування адміністративного стягнення, передбаченого частиною третьою зазначеної статті, а саме накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
НОВИНА ДЛЯ ЮРИСТІВ
07 грудня 2019 року набрав чинності від 26.11.2019 року №495 Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Класифікатора Державної митної служби України, її територіальних органів та їх структурних підрозділів», яким визначено, що при оформлені митних декларацій слід користуватись Класифікатором для визначення коду місця митного оформлення; ознаки пункту пропуску; назви місця митного оформлення; адреси митного органу.
РОЗ’ЯСНЕННЯ
з наступних питань:
Щодо порядку реєстрації товариства як платника ПДВ
Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється статтями 180-183 розділу V Податкового кодексу України (далі – ПК України) та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130.
Для цілей оподаткування ПДВ платниками податку є особи, перелік яких визначено підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І та пунктом 180.1 статті 180 розділу V ПК України, зокрема юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі.
Слід зазначити, що згідно ст. ст. 181, 182 ПК України, якими визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватися як в обов’язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.
Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК України, під обов’язкову реєстрацію платника ПДВ підпадає особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПК України, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн. грн. (без урахування ПДВ). У разі обов’язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява платника ПДВ за формою №1-ПДВ подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 розділу V ПК України.
Згідно з п. 182.1 ст. 182 ПК України, під добровільну реєстрацію як платника ПДВ підпадає особа, яка відповідно до п. 181.1 ст. 181 розділу V ПК України не є платником податку у зв’язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою. У разі добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу, реєстраційна заява подається згідно з пунктом 183.7 цієї статті не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і складання податкових накладних (п. 183.3 ст. 183 ПК України).
Тому, якщо у товариства, яке переходить із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування, на дату такого переходу загальна сума від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ, протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищувала 1 млн. грн. (у тому числі включаючи період перебування на спрощеній системі оподаткування), таке товариство повинно не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на загальну систему оподаткування, подати до контролюючого органу Заяву № 1-ПДВ та відповідно зареєструватись як платник ПДВ в обов’язковому порядку.
Слід звернути увагу, що будь-яка особа, що підлягає обов’язковій реєстрації як платник ПДВ у випадках та в порядку, передбачених статтею 183 розділу V ПК України, але не подала до контролюючого органу Заяву № 1-ПДВ, несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника ПДВ без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування податку ( п.183.10 ст. 183 ПК України).
У свою чергу, якщо у товариства, що переходить із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування, на дату такого переходу загальна сума від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ, протягом останніх 12 календарних місяців сукупно не перевищувала 1 млн. грн. (у тому числі включаючи період перебування на спрощеній системі оподаткування), таке товариство має право за своїм добровільним рішенням зареєструватись як платник ПДВ.
(лист ДПС від 04.12.2019 р. №1702/6/99-00-07-03-02-15/ІПК)
Щодо збільшення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати в ЄРПН ПН та/або розрахунки коригування до ПН (∑Накл), у випадку, якщо такий платник податку перебуває у стадії ліквідації
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу України (далі – ПК України).
Правила функціонуванння системи електронного адміністрування ПДВ регулююься ст. 2001 розділу V ПК України та регламентуються порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, який затрверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 (далі – Порядок №569).
Відповідно до п. 2001. 1 ст. 2001 розділу V ПК України, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 2001.3 статті 2001 розділу V ПК України.
Детальніший порядок обрахунку реєстраційної суми та її складових наведено у п. 9 Порядку №569. Так, згідно п. 13 та п. 14 даного Порядку Державна податкова служба автоматично обчислює реєстраційну суму.
При обрахунку реєстраційної суми враховуються дані із зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригувань до них, митних декларацій, аркушів коригування і додаткових декларацій, а також податкової звітності з ПДВ.
Так, відповідно до вищевикладеного, величина кожного показника формується автоматично та змінюється у міру надходження до системи електронного адміністрування податку на додану вартість інформації, зокрема, щодо зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, розрахунків коригування до них, митних декларацій та аркушів коригування до них, додаткових декларацій зарахованих на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість коштів, поданої податкової звітності та іншої інформації, яка визначена п. 2001.3 ст. 2001 розділу V ПК України, яка впливає на показники складової формули.
Слід зазначити, що для платника податку, який перебуває у стадії ліквідації, не передбачено іншого режиму обрахунку складових системи електронного адміністрування податку на додану вартість і обчислення реєстраційної суми, ніж визначений нормами ПК України та Порядком №569.
(лист ДПС від 16.12.2019 р. № 1910/6/99-00-07-03-02-15/ІПК)
Щодо визначення податкових зобов’язань з ПДВ при списанні дебіторської заборгованості бюджетної установи за поставленими та не оплаченими послугами
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 розділу V Податкового кодексу України (далі – ПК України), об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно з п. 187.7 ст. 187 розділу V ПК України, датою виникнення податкових зобов’язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед бюджетом.
Тобто, платники податку, які постачають товари/послуги бюджетним установам з оплатою за рахунок бюджетних коштів, визнають податкові зобов’язання ПДВ за такими операціями на дату зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дату отримання інших видів компенсацій, тобто за касовим методом визначення податкових зобов’язань з ПДВ (підпункт 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).
Слід зазначити, що дебіторська заборгованість, яка виникла у таких платників податку, які застосовують касовий метод, за операціями з постачання товарів/послуг, може бути списана після закінчення строку позовної давності за такою заборгованістю та після вжиття необхідних заходів щодо її стягнення.
Отже, платник податку, який застосовує касовий метод визначення податкових зобов’язань, на дату списання простроченої дебіторської заборгованості за поставлені та не оплачені товари (послуги) повинен нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ за операцією з постачання таких товарів (послуг).
(лист ДПС від 17. 12. 2019 р. № 1930/6/99-00-07-03-02-15/ІПК)
Щодо практичного застосування норм законодавства з питань плати за землю з фізичних осіб
Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України), земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Згідно з пп. 14.1.73 п. 14.1. ст. 14 ПК України, землекористувачі – це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до ст. 269 ПК України, платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
У свою чергу, згідно зі ст. 270 ПК України, об’єктом оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
При цьому, відповідно до абзацу 4 пункту 297.1 ст. 297 ПК України, платники єдиного податку першої – третьої груп звільняються від сплати податку на майно (в частині земельного податку) крім земельного податку на земельні ділянки, що не використовуються такими платниками єдиного податку для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Отже, фізична особа-підприємець – платник єдиного податку першої – третьої груп, який має у власності земельну ділянку і така земельна ділянка використовується ним для провадження підприємницької діяльності, з врахуванням пп. 291.5.3. п. 291.5 ст. 291 ПК України, звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку.
(лист ДФС від 20. 12. 2019 р. № 2067/6/99-00-04-07-03-15/ІПК)