З метою практичного застосування норм ПК України, а саме п.п.4 п.297.1 ст. 297, Клієнт неодноразово звертався до податкового органу щодо надання індивідуальних податкових консультації. Проте, податківці у своїх відповідях жодних роз’яснень не надавали і тільки формально відписувались цитуючи норми ПК України. У зв’язку з цим Клієнту було рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання недійсними індивідуальних податкових консультацій та зобов’язання вчинити дії.
Під час розгляду даної справи суди погодилися з доводами Клієнта про те, що податкові консультації податкового органу не відповідають вимогам чинного законодавства. Так, дослідивши перший запит, а також, надану відповідь податкового органу, судами було встановлено, що запит стосувався юридичної особи, у якої не оформлено право користування земельною ділянкою, позаяк, листом Клієнту було надано консультацію стосовно юридичної особи – власника земельної ділянки.
Крім того, дослідивши інший запит, а також, надану податковим органом відповідь, судами було встановлено, що податковим органом було безпідставно повідомлено, що питання не може бути розглянуто, оскільки відсутні відомості щодо підстав (договір оренди, свідоцтво про власність та ін.), на яких така земельна ділянка використовується власником нежитлового приміщення. Враховуючи вищезазначене, у судовому порядку було зобов’язано податковий орган надати нову податкову консультацію.