+38(044) 586-77-77; +38(098) 586-77-77 office@ov-partners.com

Спеціально для “Юридичної газети

Керівник підприємства є його основною посадовою особою, саме він здійснює управління поточною діяльністю бізнесу. У зв’язку із цим керівник наділений спеціальним статусом — він є виконавчим органом управління підприємства, йому належать повноваження приймати важливі рішення, приймати на роботу та звільняти працівників тощо. Крім того, на керівнику лежить відповідальність за всі результати діяльності компанії та відповідальність за порушення, які вчиняє підприємство. Але, з іншого боку, директор також є найманим працівником у відношенні до власників бізнесу (учасників). Відповідно, на керівника також поширюються всі права та гарантії трудового законодавства. Зокрема, він має право звільнитися за власним бажанням, написавши заяву за два тижні.
Проте не все так просто, як здається на перший погляд, оскільки реалізувати таке право на практиці досить складно.

У чому ж проблема?

Проблема в тому, що на директора поширюються як норми трудового, так і норми корпоративного права.

Дійсно, директор, як найманий працівник має всі ті права, що й інші працівники Товариства. І тому, здавалося б, захотів звільнитися, написав заяву про звільнення за власним бажанням, відпрацював свої законні два тижні й трудові відносини з Товариством припинилися. Проте, не все так гладко, адже одного лише бажання та заяви директора не достатньо. Як зазначив Верховний суд у своїй постанові від 17.02.2020 року по справі № 462/5997/17, для звільнення директору одного трудового законодавства замало — має бути ще й рішення загальних зборів учасників про звільнення керівника та обрання нового директора. Чому?

Тому що, по-перше, директор є підзвітним загальним зборам учасників товариства й мусить передати свої справи та відповідальність за підприємство конкретній особі. Для цього в керівника є законне право скликати позачергові загальні збори учасників.

По-друге, він є керівником товариства, а тому дані про нього вказані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстрі податкової служби тощо. Ці дані просто так із реєстрів не зникають. І чинне законодавство не передбачає можливості їх зміни на підставі заяви керівника про звільнення — має бути саме рішення власників (учасників) підприємства або іншого уповноваженого органу (наприклад, наглядової ради).

По-третє, без заміни даних у податкових органах, директор й далі нестиме відповідальність за податковий облік та здачу податкової звітності. З підписом іншої особи звітність не буде прийнята контролюючим органом. Такі самі проблеми виникають під час здійснення банківських переказів.

Тому, на практиці, доки не буде прийнято й належним чином оформлене (у вигляді протоколу) рішення загальних зборів учасників Товариства, директор залишатиметься директором та буде нести відповідальність за діяльність компанії. Логіка тут проста — не можна звільнити директора без призначення нового, оскільки компанія не може бути без керівника або особи, яка виконує його обов’язки.

До того ж директор, який прийняв рішення звільнитися за власним бажанням, має дотримуватися відповідної процедури, а саме:

1. Підготувати заяву про звільнення за власним бажанням та ознайомити з нею всіх учасників товариства.

2. Ініціювати скликання позачергових загальних зборів учасників із приводу свого звільнення та обрання нового директора, чи виконуючого обов’язки директора шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику Товариства та самому Товариству.

Після цього на загальних зборах учасників має бути оформлений протокол, що й буде законною підставою для звільнення директора.

Тобто, без рішення загальних зборів учасників трудові відносини директора з Товариством не припиняються, оскільки в цьому випадку просто буде заблокована діяльність Товариства.

Що робити, коли учасники не дають згоди на звільнення директора?

Бувають випадки, коли загальні збори не відбулися, наприклад через не з’явлення учасників, не достатність кворуму для їх проведення тощо, а директору необхідно звільнитися. Як це зробити?

Верховний Суд уже розібрався із цією проблемою та визначив, що для директора належним способом захисту в такому випадку буде подання позову до суду із вимогою про визнання трудових відносин між ним та Товариством припиненими. У такому випадку, трудові відносини між директором та Товариством вважатимуться припиненими, а з директора знімається відповідальність за компанію з моменту набрання судовим рішенням законної сили (Постанова Верховного суду від 24.12.2019 року по справі № 758/1861/18, постанова Верховного суду від 17.03.2021 року по справі № 761/40378/18).

Отже, директор може реалізувати своє право щодо звільнення за власним бажанням і без згоди загальних зборів учасників, але перед цим він мусить вжити всіх заходів щодо дотримання процедури такого звільнення, повідомити учасників щодо необхідності проведення загальних зборів, зібрати докази (наприклад, докази направлення повідомлень учасникам: чек, опис вкладення в цінний лист тощо) вжиття цих заходів і звернутися за допомогою до суду.

Андрій Молчанов, молодший партнер,
адвокат АО “Вдовичен та партнери”