+38(044) 586-77-77; +38(098) 586-77-77 office@ov-partners.com

Спеціально для Бюлетеня ААУ

Вільне трактування податковими органами норм Податкового кодексу України (далі — ПКУ) та неврахування теоретичних основ законодавства є швидше нашою буденністю, аніж виключенням. І цю проблему найбільш ефективно можна вирішити у судовому порядку, оскільки відсоток позитивних рішень на користь платників податків при адміністративному оскарженні є невеликим. У цій статті ми звернемось до питань застосування штрафних санкцій при несвоєчасній сплаті податкового боргу по ПДВ на підставі п. 126.1. ст. 126 ПКУ.

Гадаємо, що податківці не вбачають проблем у застосуванні таких штрафних санкцій, оскільки вони нараховуються автоматично, що усуває вплив людського фактору на даний процес. Але чи правильною в автоматичному режимі нараховуються штрафні санкції – це, як говорять, зовсім інше питання. На сьогоднішній день, як свідчить практика, у разі, якщо платник податку, який має податковий борг, спрямовує кошти на поповнення рахунку в СЕА, то при списанні таких коштів з рахунку СЕА в рахунок сплати поточних податкових зобов’язань з ПДВ, податковий орган самостійно перенаправляє дані кошти в рахунок погашення податкового боргу за черговістю його виникнення. Як наслідок, нараховуються штрафні санкції на підставі п. 126.1. ст. 126 ПКУ. Бо так працює програма… Чи є це вірним?

На сьогодні усталена судова практика відсутня. Разом з тим, висловимо коротко свою думку стосовно правильності дій податківців. Основною помилкою податківців є неврахування теоретичних основ превалювання спеціальних правових норм над загальними. Звідси, ПКУ містить спеціальні норми щодо використання коштів, що знаходяться на рахунку СЕА, на погашення податкового боргу з ПДВ – це положення п. 2001 .5. ст. 2001 , п. 87.1 ст. 87 ПК. З аналізу вищезазначених норм вбачається, що з рахунку у СЕА в першу чергу мають перераховуватись кошти до державного бюджету в сумі поточних податкових зобов’язань з ПДВ, що задекларовані у податковій декларації. У свою чергу, за загальним правилом, кошти на рахунку платника в СЕА можуть бути спрямовані в рахунок погашення податкового боргу лише у разі наявності судового рішення про стягнення коштів з рахунків платника податків у СЕА. І тут загальна норма п. 87.9. ст. 87 ПКУ щодо погашення податкового боргу в порядку черговості його виникнення не має застосовуватись. Опосередковано дана позиція може бути підтверджена практикою Верховного Суду. Так, у постанові від 10.09.2019 року у справі №1840/3549/18, серед іншого, відзначено, що «спеціальною нормою, яка регулює стягнення коштів, у тому числі, з рахунків у СЕА ПДВ, є норма абзацу першого пункту 95.3. Податкового кодексу України». А у постанові від 25.02.2020 у справі №1340/5767/18 суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що існує два варіанти здійснення контролюючим органом стягнення податкового боргу, зокрема, стягнення грошових коштів з рахунків у СЕА. Тим самим, на нашу думку, Верховний суд наголошує на наявності саме спеціальних норм, які регулюють питання використання коштів на рахунку СЕА, які необхідно враховувати при застосуванні штрафів на підставі п. 126.1. ст. 126 ПКУ.

А отже, вбачаємо цілком обґрунтованим висновок щодо неправомірності дій податківців щодо нарахування штрафних санкцій згідно п. 126.1. ст. 126 ПКУ у випадку, коли кошти з рахунку СЕА направляються податковим органом самостійно на погашення податкового боргу з ПДВ без факту винесення судового рішення про стягнення коштів з рахунку СЕА платника. Проте в цьому питанні остаточну крапку може поставити лише Верховний Суд.

Марія Золотарьова, керівник практики
податкового та митного права
АО “Вдовичен та партнери”