+38(044) 586-77-77; +38(098) 586-77-77 office@ov-partners.com

Спеціально для “ЮРИСТ&ЗАКОН

Кабінет Міністрів України, як суб’єкт законодавчої ініціативи, подав до Верховної Ради проєкт закону “Про судово-експертну діяльність”, який зареєстрований 05.11.2021 за номером 6284 (далі – Законопроєкт, Законопроєкт № 6284).

У пояснювальній записці до цього Законопроєкту Кабмін обґрунтував необхідність його ухвалення удосконаленням судово-експертної діяльності та приведенням її у відповідність до сучасної системи експертного забезпечення правосуддя.

На сьогодні цей Законопроєкт згідно зі встановленою процедурою законотворчості скеровано для ознайомлення до Комітету з питань правової політики Верховної Ради України.

Чим цікавий цей Законопроєкт для системи правосуддя?

Насамперед цим Законопроєктом, на відміну від чинного Закону “Про судову експертизу”, передбачено ширше регулювання саме експертної діяльності, одним із ключових елементів якої є судова експертиза, або експертне дослідження.

За своєю структурою Законопроєкт наближений до структури чинних законів про адвокатуру та адвокатську діяльність, про нотаріат, про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, а також Кодексу України з процедур банкрутства в частині діяльності арбітражних керуючих.

Законопроєктом № 6284 запропоновано судово-експертну діяльність упорядкувати подібно до адвокатської та нотаріальної діяльності, діяльності державних і приватних виконавців й арбітражних керуючих.

Статтею 3 Законопроєкту № 6284 визначено загальні принципи судово-експертної діяльності:

  • верховенство права та законності;
  • незалежність судового експерта;

  • допустимість використання методів проведення судової експертизи;

  • повнота й об’єктивність досліджень;

  • максимальне збереження об’єктів судової експертизи.

На цей час ці принципи експертної діяльності чинним Законом “Про судову експертизу” не визначено.

Крім того, Законопроєктом № 6284 визначено права, обов’язки й обмеження судового експерта, окремо врегульовано роль і повноваження керівника експертної установи, можливість здійснення експертного дослідження приватними судовими експертами, підстави зупинення та припинення права на здійснення експертної діяльності та межі відповідальності судових експертів за порушення під час здійснення судово-експертної діяльності.

Незалежність судово-експертної діяльності

Законопроєктом № 6284 чітко визначено основи державного регулювання судово-експертної діяльності, межі державного контролю за експертною діяльністю й орган виконавчої влади, який здійснює такий контроль, – Міністерство юстиції України.

Також Законопроєктом 6284 встановлено спосіб такого контролю у формі планових і позапланових перевірок, що є новелою, якщо порівнювати із чинними законами України про адвокатуру та адвокатську діяльність, про нотаріат, про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів і Кодексом України з процедур банкрутства частині діяльності арбітражних керуючих, які гарантують незалежність діяльності адвокатів, нотаріусів, виконавців та арбітражних керуючих).

На мою думку, норма Законопроєкту № 6284, визначена у ст. 11 щодо державного контролю за дотриманням вимог законодавства з питань судово-експертної діяльності через проведення планових і позапланових перевірок “відповідними органами державного регулювання”, які “не є контролем, що здійснюється у сфері господарської діяльності”, фактично порушує такий принцип судово-експертної діяльності, як незалежність цієї діяльності.

Невиправдане втручання держави в судово-експертну діяльність, запропоноване ст. 11 Законопроєкту № 6284 у формі планових і позапланових контрольних заходів, не тільки порушує принцип незалежності, а й не відповідає європейським принципам організації судово-експертної діяльності.

Упевнений, що до ст. 11 Законопроєкту 6284 буде багато зауважень як від представників наукового й судово-експертного середовищ, так і юридичної спільноти загалом, тому вважаю, що цю норму Законопроєкту має бути або вилучено, або викладено в іншій редакції, яка не порушуватиме принцип незалежності судово-експертної діяльності.

Реєстр судових експертів

Законопроєктом № 6284 запропоновано врегулювати та полегшити доступність до результатів судово-експертних досліджень замовників судової експертизи під час здійснення кримінального, цивільного, господарського й адміністративного правосуддя та розгляду справ про адміністративні правопорушення.

До охочих стати судовими експертами в Законопроєкті № 6284 висунуто чіткі кваліфікаційні вимоги. Судовим експертом може бути громадянин України, який:

  • має вищу освіту другого рівня за ступенем магістра у відповідній галузі знань;
  • пройшов професійну підготовку;
  • отримав кваліфікацію судового експерта відповідно до цього Законопроєкту;
  • та інформацію про якого внесено до Реєстру судових експертів.

Законопроєктом № 6284 запропоновано також:

  • чіткий перелік критеріїв, у разі відповідності яким особа не може бути судовим експертом;
  • обсяг прав й обов’язків судового експерта; а також
  • обмеження судового експерта під час провадження судово-експертної діяльності.

Особи, які бажають стати судовими експертами, повинні пройти відповідну професійну підготовку, отримати відповідну кваліфікацію та свідоцтво про надання кваліфікації судового експерта.

Особа, якій надано кваліфікацію судового експерта, складає присягу судового експерта.

Після отримання свідоцтва судовий експерт зобов’язаний до початку своєї діяльності подати відомості про себе до Міністерства юстиції України для занесення їх до Реєстру судових експертів (далі – Реєстр). І лише після внесення відомостей про нього до Реєстру судовий експерт набуває права на проведення судової експертизи.

Реєстр відкритий, що дає можливість учасникам проваджень і суддям перевірити всі необхідні відомості про того чи іншого судового експерта.

Також Законопроєктом 6284 визначено підстави й умови залучення до проведення судово- експертних досліджень осіб, які не мають статусу судового експерта, але є спеціалістами та науковцями в певних галузях і володіють необхідним обсягом спеціальних знань для експертної діяльності.

Фактично Реєстр судових експертів допомагатиме учасникам проваджень належним чином підготуватися до судового розгляду загалом і полегшить зокрема дослідження експертних висновків по суті.

Як швидко атестують методики судово-медичних і судово-психіатричних експертиз?

Судово-експертна діяльність згідно із Законопроєктом № 6284 передбачає проведення експертних досліджень за допомогою зареєстрованих Міністерством юстиції України методик, які підлягають атестації та внесенню до Реєстру методик проведення судових експертиз.

Чинним Законом “Про судову експертизу” також передбачено необхідність атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз (крім судово-медичних і судово-психіатричних експертиз).

У Законопроєкті № 6284 не передбачено винятків щодо судово-медичних і судово-психіатричних експертиз у частині атестації та державної реєстрації методик їх проведення.

Водночас у Прикінцевих та перехідних положеннях Законопроєкту 6284 не передбачено перехідного періоду для атестації та державної реєстрації методик проведення судово-медичних і судово-психіатричних експертиз. Як наслідок, якщо цей Законопроєкт буде ухвалено у вигляді, запропонованому Урядом, то у проведенні судово-медичних і судово-психіатричних експертиз можливий колапс.

Враховуючи значний обсяг судово-медичних і судово-психіатричних експертиз, їх питому вагу у структурі всіх проведених судових експертиз під час досудового розслідування та судового розгляду, проста відсутність атестації та державної реєстрації методик проведення цих експертиз може призвести до неможливості використання такого джерела доказу, як судово-експертний висновок, з дотриманням вимог п. 3 ч. 1 ст. 3 Законопроєкту 6284.

Цим пунктом передбачено здійснення судово-експертної діяльності з дотриманням принципу допустимості використання методів проведення судової експертизи.

Законопроєктом № 6284 методику проведення судової експертизи визначено як визнаний відповідно до вимог законодавства результат наукової роботи, що містить систему методів, застосовуваних у процесі послідовних дій судового експерта з метою вирішення певного експертного завдання.

Водночас, як установлено ст. 45 Законопроєкту № 6284, судовий експерт обирає та застосовує метод проведення судової експертизи з дотриманням принципу допустимості використання методів проведення судової експертизи.

Методи проведення судової експертизи є допустимими, якщо:

  1. їх передбачено законодавством або вони не суперечать йому;
  2. вони є науково обґрунтованими;
  3. вони забезпечують підготовку кваліфікованого й об’єктивного висновку експерта;
  4. їх застосовують в умовах дотримання безпеки для людини та довкілля.

Тобто, поки не буде розроблено методик проведення судово-медичних і судово-психіатричних експертиз, поки ці методики не пройдуть атестацію та їх не буде внесено до Реєстру методик проведення судових експертиз, доти судові експерти не зможуть проводити судово-медичні та судово-психіатричні експертизи просто через те, що не буде атестованих і внесених до Реєстру методик проведення цих експертиз.

Тож хочу звернути увагу на цю приховану в Законопроєкті № 6284 проблему, щоб питання атестації та реєстрації методик судово-медичних експертиз було вирішено в ньому за допомогою певного перехідного періоду (щонайменше три роки) або виведення, як і на цей час, необхідності атестації та реєстрації методик щодо судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Крім того, чинним Порядком ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 р. № 1666/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.10.2008 р. за № 924/15615, передбачено необхідність затвердження наказом Міністерства юстиції України науково-технічної та довідкової літератури для використання під час проведення судових експертиз, перелік якої не є вичерпним.

Натомість в Законопроєкті № 6284 не передбачено потреби затвердження Мін’юстом такого переліку науково-технічної та довідкової літератури.

Так, у ч. 2 ст. 45 Законопроєкту № 6284 визначено, що під час проведення судових експертиз експерти застосовують нормативно-правові акти й норми, стандарти, правила, нормативи, технічні та інші обов’язкові вимоги, технологічні інструкції й документацію, наукову та науково-технічну, довідкову літературу, програмні продукти тощо, застосування яких має бути обґрунтовано у висновку експерта. Тобто необхідності їх затвердження Мін’юстом не передбачено.

Для системи ж правосуддя відсутність нормативного регулювання Міністерством юстиції України наукової та науково-технічної, довідкової літератури є позитивним моментом і стимулом для учасників судових процесів активно та якісно готуватися до дослідження висновків експертів як доказів у справі.

Кримінальний процес і судово-експертна діяльність

Чинний Кримінальний процесуальний кодекс, на відміну від інших процесуальних кодексів, не передбачає та не регулює такі види судових експертиз, як первинну, додаткову, повторну, комісійну та комплексну.

Так, Прикінцевими та перехідними положеннями Законопроєкту 6284 передбачено внесення змін до Господарського процесуального, Цивільного процесуального кодексів, Кодексу адміністративного судочинства України, якими визначено підстави й порядок призначення та проведення первинної, додаткової, повторної, комісійної та комплексної судових експертиз.

Унесення аналогічних змін до КПК України щодо порядку призначення і проведення первинної, додаткової, повторної, комісійної та комплексної судових експертиз Законопроєктом № 6284 не передбачено.

Проте відповідно до ст. 1 КПК України Законопроєкт № 6284 може бути зараховано до кримінального процесуального законодавства України, яким окремо передбачено підстави та порядок призначення первинної, додаткової, повторної, комісійної та комплексної судових експертиз (ст.ст. 50 – 54 Законопроєкту), тому додаткове врегулювання цього питання ще й у КПК України не завдасть шкоди правосуддю загалом.

Якщо під час процедури ухвалення цього Законопроєкту не буде врегульовано зазначені вище проблеми щодо атестації та реєстрації методик проведення судово-медичних і судово- психіатричних експертиз, то найбільше постраждає від цього саме кримінальне процесуальне судочинство. Адже найчастіше призначають і проводять зазначені судові експертизи саме під час здійснення кримінального процесуального судочинства.

У разі набуття чинності Законопроєктом № 6284 у вигляді, поданому Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради, може виникнути ситуація, коли проведення судово-медичних і судово- психіатричних експертиз буде неможливим до атестації та реєстрації методик їх проведення в Реєстрі методик проведення судових експертиз.

ВИСНОВОК:

Загалом Законопроєкт № 6284 є необхідним для здійснення правосуддя, а його ухвалення сприятиме в реалізації учасниками своїх процесуальних прав щодо подання та дослідження належних і допустимих доказів.

Анатолій Романюк, керівник практики кримінального права, адвокат АО «Вдовичен та партнери»