Частиною 1 статті 280 КПК України передбачено чотири підстави для зупинення досудового розслідування під час кримінальних проваджень:
1) підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком;
2 підозрюваного оголошено в розшук;
3) слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування;
3) наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.
При цьому законодавець у частині 5 цієї статті зазначив: після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.
Однак на практиці доволі часто трапляються випадки, коли слідчий або прокурор після зупинення досудового розслідування приймають щодо такого кримінального провадження процесуальні рішення та вчиняють процесуальні дії, які не належать до слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення обставин, які підлягають доказуванню (ст. 91 КПК України).
Доводи представників сторони обвинувачення зводяться до того, що статтею 280 КПК України під час зупиненого досудового розслідування прямо заборонено проведення лише дій, перелік яких передбачено главою 20 КПК України “Слідчі (розшукові) дії”.
Тому винесення слідчим постанов (процесуальних рішень) та звернення із запитами в порядку ст. 93 КПК України під час зупиненого досудового розслідування є, на думку представників сторони обвинувачення, правомірним і можливим.
Проте ці доводи досить сумнівні.
Проблема правильного розуміння правової природи зупинення досудового розслідування безпосередньо пов’язана із:
а) необхідністю дотримання розумних строків досудового слідства;
б) допустимістю доказів, отриманих в разі виконання процесуальних дій під час зупиненого досудового розслідування.
Відповідно до ст. 280 КПК України за наявності підстав зупиняється все досудове розслідування, а не виконання окремих процесуальних дій.
Статтею 3 КПК України визначено, що досудове розслідування – це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Досудове слідство – це форма досудового розслідування, у якій здійснюється розслідування злочинів.
Кримінальне провадження – це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв’язку з вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Проблемні питання зупинення й відновлення досудового розслідування пов’язані з численними колізіями статей КПК України щодо обсягу процесуальних дій, які можливо (неможливо) проводити без відновлення досудового розслідування.
Зокрема, законодавець, урегулювавши можливість зупинення строків досудового розслідування як стадії кримінального провадження, не дає чіткого й однозначного розуміння, чому в разі зупинення строків досудового розслідування, під час якого приймаються процесуальні рішення та виконуються процесуальні дії, заборонено проведення лише окремої частини процесуальних дій – слідчих (розшукових) дій, а в ст. 282 КПК України підставою для відновлення досудового розслідування є потреба проведення не тільки слідчих (розшукових), а й інших процесуальних дій.
Для того щоб визначити, чи має право сторона обвинувачення приймати процесуальні рішення і вчиняти процесуальні дії під час зупиненого досудового розслідування, необхідно проаналізувати такі правові поняття: “досудове розслідування”, “слідчі (розшукові) дії”, “процесуальні дії”, “процесуальні рішення”.
Частина 2 статті 280 КПК України зобов’язує сторону обвинувачення виконати не лише всі необхідні й можливі слідчі (розшукові), а й інші процесуальні дії.
Процесуальні дії, проведені під час досудового розслідування відповідно до ст. ст. 103 та 104 КПК України оформлюються протоколом або фіксуються на носії інформації. Згідно зі ст. 109 КПК України всі проведені процесуальні дії має бути внесено до реєстру матеріалів досудового розслідування, який є додатком до обвинувального акта.
Однак не всі процесуальні дії оформлюються протоколом.
Згідно зі ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої повідомляється учасник кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Відповідно до ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий або прокурор визнає це за необхідне.
Стаття 110 КПК України міститься в Главі 5 КПК України “Фіксування кримінального провадження. Процесуальні рішення” Розділу І КПК України “Загальні положення”, що свідчить про те, що процесуальні рішення можна приймати лише у кримінальному провадженні, початковим етапом якого є досудове розслідування.
Без наявності досудового розслідування неможливо прийняти процесуальні рішення.
Це, на мою думку, підтверджено приписами ст. 113 КПК України, де зазначено, що процесуальні строки – це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням КПК України.
Як зазначено вище, слідчий перед прийняттям рішення про зупинення досудового розслідування (процесуальний строк, визначений умовою, яка має настати) зобов’язаний провести всі необхідні й можливі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії до зупинення досудового розслідування.
Таким чином, зупиненню підлягає процесуальний строк досудового розслідування, протягом якого відповідно до ст. 113 КПК України слідчий і прокурор мають право не лише на проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, а й процесуальних рішень, поки досудове розслідування не буде завершено або зупинено.
Крім іншого, відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення збирає докази не лише під час проведення слідчих (розшукових) дій (у тому числі негласних), а й шляхом вчинення інших дій, зокрема витребування й отримання речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок тощо.
На практиці слідчі і прокурори збирають докази і шляхом направлення адресантам запитів про надання речей, документів, відомостей тощо, посилаючись на ст. 93 КПК України. Тобто вчиняють інші процесуальні дії, які не оформлюються протоколом, і тому формально не можуть вважатися процесуальними діями відповідно до ст. ст. 103 і 104 КПК України.
Однак така сумнівна практика є істотним порушенням норм процесуального права, а докази, здобуті таким чином, мають визнаватись недопустимими з підстав п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України.
На мою думку, законодавець, передбачивши можливість зупинення досудового розслідування, мав на увазі зупинення саме строку досудового розслідування, під час якого відповідно до ст. ст. 3, 91, 93, 103, 104, 109, 110 та 113 КПК України заборонено приймати процесуальні рішення та виконувати процесуальні дії.
Для усунення названих колізійних положень необхідно законодавчо врегулювати не лише обсяг процесуальних дій і процесуальних рішень, які заборонено вчиняти під час зупинених строків досудового розслідування, а й визначити чіткі строки відновлення досудового розслідування.
У разі виявлення порушень строків досудового розслідування на стадії судового розгляду необхідно надати суду повноваження визнавати незаконними дії органу досудового розслідування та визнавати недопустимими докази, зібрані поза межами встановлених строків досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 282 КПК України зупинене досудове розслідування відновлюється постановою слідчого, прокурора, якщо підстави для його зупинення перестали існувати (підозрюваний видужав, його місцеперебування встановлено, завершено проведення процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва), а також у разі потреби проведення не лише слідчих (розшукових), а й інших процесуальних дій.
КПК України не визначає процесуальну поведінку суду в разі, якщо сторона обвинувачення поновила досудове розслідування значно пізніше, ніж перестали існувати обставини для його зупинення, збираючи при цьому докази шляхом виконання інших процесуальних дій.
Чи повинен суд у такому випадку визнавати докази недопустимими (і з яких підстав) чи визначати порушення строків досудового розслідування – чинне законодавство не дає чіткої відповіді. На жаль, сьогодні немає установлених правових позицій з цього питання і у Верховного Суду.
Вважаю, що ці проблеми необхідно врегулювати законодавчо, чітко зазначивши у статті 280 КПК України, що під час зупиненого досудового розслідування слідчому і прокурору заборонено приймати процесуальні рішення та вчиняти процесуальні дії, а в статті 282 КПК України зазначити строк (наприклад, 24 години), протягом якого слідчий, прокурор зобов’язані відновити досудове розслідування, якщо підстави його зупинення відпали. Крім іншого, у разі порушення стороною обвинувачення вимог ст. 282 КПК України щодо несвоєчасного відновлення зупиненого досудового розслідування надати суду право визнавати це порушенням строків досудового розслідування з можливістю визнати недопустимими всі докази та незаконними процесуальні рішення, які було встановлено та прийнято поза межами таких строків.
Спеціально для “Юрист&Закон”