Стрімкий розвиток науки і техніки сприяє вдосконаленню інформаційних технологій, систем обробки даних та постійному оновленню засобів та способів передачі даних. Крім того, технічний прогрес є сприятливим середовищем для зростання кількості злочинів у цій сфері. Такі діяння у Кримінальному кодексі України мають назву «злочини у сфері електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку», а простіше – «інтернет-злочини» чи «кіберзлочинність». Головною їх ознакою є використання злочинцями комп’ютерної техніки, програмних продуктів, телекомунікаційних засобів та інших інформаційних технологій для досягнення злочинної мети. При цьому мета може бути будь-якою, наприклад, розкрадання коштів, якщо злочинець має доступ до систем накопичення грошових ресурсів; збагачення, якщо злочинець здійснює продаж шкідливого програмного забезпечення (вірусу); розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається на комп’ютерах тощо.
Ефективність розслідування таких злочинів залежить від своєчасності виявлення слідів, що залишили злочинці. Такі сліди потрібно виявити, зафіксувати та дослідити із застосуванням спеціальних знань шляхом проведення експертизи. Для такого дослідження призначаються дактилоскопічна (експертиза слідів рук) та техніко-криміналістична (допоможе встановити час та спосіб написання документу), почеркознавча (визначить, хто здійснив надпис) експертиза документів. Проте, якщо сліди злочинів полягають у змінах файлової системи комп’ютера і зафіксовані на пристроях упізнавання користувача та спеціальних ідентифікаційних картках, призначається експертиза комп’ютерної техніки та програмних продуктів, а також експертиза телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів.
Перш за все, слід уточнити, що питання призначення та проведення експертиз регулюються Законом України «Про судову експертизу», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, а також Наказом Міністерства юстиції України «Про внесення змін до інструкції про призначення судових експертиз та судових досліджень та Науково-медичних рекомендацій з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз».
Так, донедавна при розслідуванні справ, пов’язаних із комп’ютерними пристроями, мережами, засобами чи продуктами, призначали експертизу комп’ютерної техніки та програмної продукції (простіше – комп’ютерно-технічну). Але у зв’язку із розширенням переліку об’єктів дослідження із комп’ютерно-технічної експертизи виокремилася експертиза телекомунікаційних систем та засобів. Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, обидві вищезазначені експертизи належать до підвиду інженерно-технічної експертизи. Однак, якщо Реєстр методик судових експертиз передбачає 14 методик проведення комп’ютерно-технічної експертизи, то стосовно дослідження телекомунікаційних систем та засобів розроблено лише одну. Це свідчить про її новизну та недостатню дослідженність. Обидві експертизи призначаються у справах про кіберзлочинність, потрібно лише вірно розтлумачити різницю між ними задля правильності їх призначення.
Якщо говорити про дослідження комп’ютерної техніки та програмної продукції, то її поділяють на дослідження комп’ютерів та комплектуючих, а також на дослідження програмного забезпечення. Таким чином, об’єктом зазначеної експертизи можуть бути комп’ютери, системні блоки, клавіатура, принтер, сканер, дисковод, жорсткий диск тощо.
Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України «Про внесення змін до інструкції про призначення судових експертиз та судових досліджень та Науково-медичних рекомендацій з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз», до основних завдань комп’ютерно-технічної експертизи відносять:
– установлення технічного стану комп’ютерно-технічних засобів;
– установлення обставин, пов’язаних з використанням комп’ютерно-технічних засобів, інформації та програмного забезпечення;
– виявлення інформації та програмного забезпечення, що міститься на комп’ютерних носіях;
– установлення відповідності програмних продуктів певним параметрам.
Якщо ж йдеться про дослідження телекомунікаційних систем та засобів, то об’єктами цієї експертизи є телекомунікаційні системи, засоби, мережі, їх складові частини та інформація, що ними передається, приймається або обробляється. Телекомунікаційне обладнання використовується для передачі аудіо-, відео-, або іншої інформації; дозволяє підключити між собою телефонні станції чи встановити зв’язок між різними типами пристроїв. Наприклад, таким обладнанням є системи супутникового зв’язку, обладнання для передачі даних, абонентське телекомунікаційне обладнання.
До завдань експертизи телекомунікаційних систем та засобів відносять:
– визначення характеристик та параметрів телекомунікаційних систем та засобів;
– встановлення фактів та способів передачі (отримання) інформації в телекомунікаційних системах;
– встановлення фактів та способів доступу до систем, ресурсів та інформації у сфері телекомунікацій;
– визначення якості телекомунікаційних послуг;
– встановлення технічного стану телекомунікаційних систем та засобів;
– встановлення типу, марки, моделі та інших класифікаційних категорій телекомунікаційних систем та засобів;
– дослідження алгоритмів обробки інформації та її захисту у сфері телекомунікацій.
Оскільки експертиза в кримінальному процесі є одним із найважливіших доказів, процедура її призначення та проведення має чітко відповідати нормам закону.
Ухвалою від 26.11.2015 року Герцаївський районний суд Чернівецької області під час дослідження висновку експерта встановив його очевидну недопустимість, оскільки у висновку експерта не було зазначено, що його (експерта) попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.
Важливим критерієм повноти та глибини висновку експерта є подання йому усіх необхідних матеріалів для дослідження, а також постановка чітких запитань на вирішення експерта. Слід зазначити, що експерт не має права самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені у наданих йому матеріалах неоднозначно. Слід дуже уважно ставитися до питань, що задаються експерту, і за можливості конкретизувати їх.
Ухвалою від 18.12.2015 року Новозаводський районний суд Чернігівської області відмовив у призначення комплексної комп’ютерно-технічної експертизи з тих підстав, що питання, поставлені на вирішення експерта, є дуже узагальненими та не можуть бути у такому вигляді поставлені на вирішення навіть комплексної експертизи.
Вищезазначений Наказ Міністерства юстиції України надає орієнтовний перелік запитань, які ставляться експерту.
Таким чином, різниця між дослідженими у статті експертизами – комп’ютерно-технічною та телекомунікаційною – полягає в об’єкті дослідження. Якщо, наприклад, злочин полягає у розповсюдженні вірусу (ст. 361-1 КК України) чи інформації, що міститься на комп’ютері, але має обмежений доступ (ст. 361-2 КК України), то призначати слід саме експертизу комп’ютерної техніки та програмної продукції. Проте, якщо об’єктивною стороною злочину є зчитування інформації з мереж мобільного чи супутникового зв’язку, зміна таких даних (ст. 361, 363, 363-1 КК України), то призначатиметься експертиза телекомунікаційних систем та засобів.
Коли вже визначилися із видом експертизи, то постає питання: а де ж вона проводиться і ким?
Зазначені судові експертизи проводяться як у державних спеціалізованих, так і у недержавних незалежних установах. Зокрема, такими установами можуть бути: Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Експертної служби МВС України, а також його територіальні підрозділи, розташовані у кожній області України; Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса; Незалежний інститут судових експертиз та ін..
Проводяться експертизи судовим експертами державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованими судовими експертами, які не є працівниками державних спеціалізованих установ.
Нижньосігорозький районний суд Херсонської області ухвалою від 12.04.2016 року не прийняв до уваги висновок дослідження телекомунікаційних систем та засобів хоч і фахівця, проте не судового експерта.
Таким чином, експертиза телекомунікаційних засобів і систем та експертиза комп’ютерної техніки і програмних продуктів є важливим способом одержання доказів у справах про кіберзлочини. Це пояснюється неможливістю одержати дані, що містяться на інформаційних носіях, іншим способом. Обов’язковою умовою належності та допустимості висновку експерта як доказу є процесуальний порядок призначення та проведення експертизи, що відповідає закону.
Підсумовуючи викладене, особливу увагу при призначенні експертиз слід звернути на об’єкт дослідження, обравши правильний вид експертизи, чіткі та конкретні запитання, а також установу проведення експертизи. Нехай ці поради будуть корисними та знадобляться в практичній діяльності.
Ірина Шапошнікова