На практиці ми стикнулися з тим, що навіяні сучасним суспільством стереотипи моментів початку й завершення активної стадії досудового розслідування роблять керівникам і бухгалтерам реального сектору економіки ведмежу послугу, і втрачається дорогоцінний час для побудування дійсно якісного захисту. Такий стан речей змусив нас удатися до роз’яснень. Зараз усі кримінальні провадження вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) за вчинення злочинів у сфері оподаткування або за вчинення інших злочинів у сфері господарської діяльності лише за фактом вчинення події, зовні схожої на відповідний злочин.
Ці злочини не є очевидними чи резонансними, про які знає вся країна. Злочини у сфері оподаткування потребують ретельного та якісного досудового розслідування, яке проводиться шляхом допитів свідків, проведення вилучень (зокрема обшуків) і оглядів документів та інших доказів, проведення судових експертиз та інших слідчих (розшукових) дій, заходів забезпечення кримінального провадження та негласних слідчих дій.
Приводи для порушення провадження стосовно керівника та бухгалтера
Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК) передбачає такі випадки для відкриття кримінального провадження стосовно особи:
- затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення (не стосується злочинів у сфері оподаткування);
- обрання до особи одного з передбачених КПК запобіжних заходів (зазвичай не стосується злочинів у сфері оподаткування);
- наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (наш випадок).
Отже, поширеним явищем стали випадки, коли відомості за ст. 212 Кримінального кодексу України (далі – КК України) вносяться до ЄРДР слідчими не на підставі актів документальних перевірок, а на підставі аналітичних довідок, аналізів і навіть рапортів оперативних співробітників податкової міліції, які містять лише певні необґрунтовані припущення щодо можливого ухилення від сплати податків.
Така негативна практика найчастіше призводить до безпідставного початку досудового розслідування щодо платників податків, до необґрунтованого тиску на них шляхом проведення обшуків, виїмок (тимчасового доступу до речей і документів), допитів, проведення негласних слідчих дій тощо, що викликає певний резонанс як серед представників бізнесу, так і в суспільстві загалом.
Очевидно, що достатність доказів для підозри керівника або бухгалтера підприємства є завершальним етапом досудового розслідування кримінального провадження. Законодавець навіть розмістив главу 22 “Повідомлення про підозру” в кінці стадії досудового розслідування у чинному КПК, після неї є лише глави 23 “Зупинення досудового розслідування” та 24 “Закінчення досудового розслідування”.
Тому злочини у сфері оподаткування мають певний латентний для керівника та бухгалтера підприємства період. На мою думку, на кримінальне провадження, яке розслідується “десь неподалік”, слід звернути увагу не з моменту “порушення провадження стосовно особи”, тобто притягнення керівника та бухгалтера до відповідальності, коли злочин у сфері оподаткування з неочевидного стає очевидним, бо в певному сенсі це запізно.
Основні злочини у сфері оподаткування, які висвітлюються сьогодні, є взаємопов’язаними, за логікою правоохоронців, і кожний попередній є “підготовчим” етапом для вчинення наступного злочину.
Підприємцям потрібно діяти превентивно в разі появи перших “дзвіночків”, якими є повістки, запити, вимоги про надання документів, постанови про витребування інформації та/або документів.
Фіктивним підприємництвом, яке передбачено ст. 205 КК України, є створення або придбання суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Установлена обвинувальним вироком суду фіктивність контрагента у податкових відносинах дає перевагу податківцям у звільненні від доказування в інших судових процесах. Цей вирок потім використовується у відносинах із реальним сектором економіки для проведення планових і позапланових перевірок, початку досудового розслідування за ст. 212 КК України.
Ухилення від сплати податків, яке передбачено ст. 212 КК України, – це умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, чи будь-якою іншою особою, яка зобов’язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.
Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, яку передбачено ст. 209 КК України, – це вчинення фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.
Як діяти, аби не потрапити під низку статей КК України (ст. 205, ст.212, ст. 209)
Звісно, бізнес ставить собі запитання: як діяти, коли контрагент не той, що треба; і ця ситуація надалі тягне за собою й ухилення від сплати податків, яке своєю чергою може потягнути за собою “легалізацію…”, тобто утворюється цілий “букет” неприємностей.
Слід пам’ятати, що відповідно до положень ст. 212 КК України карається лише УМИСНЕ ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), яке призвело до їх НЕНАДХОДЖЕННЯ до бюджетів, і на певну суму.
Як загальний підсумок, зазначимо дві основні ознаки, притаманні найвідомішому злочину у сфері оподаткування: умисел та збитки. Захист будується навколо цих ознак. Для здійснення ефективного захисту платників податків від обвинувачення за ст. 212 КК України доцільно застосовувати комплексний підхід: як у межах кримінального процесу, так і шляхом оскарження рішень податкового органу в адміністративному суді. Це класичний підхід.
Крім того, не треба недооцінювати превентивні заходи, які умовно можна розділити на дві категорії. Перша частина превентивних заходів доступна бізнесу без залучення фахівців у галузі права, тобто підприємці можуть їх вчиняти власними силами. Друга частина превентивних заходів – це тренінги персоналу на всі випадки життя із залученням правників-практиків. Це прагматичний підхід.
Щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинних шляхом, слід зауважити, що цей злочин самостійним не буває, і якщо перед ним не було ухилення від сплати податків, корупційного чи іншого предикатного злочину, то й відповідальності за найвідоміше “прання” не буде.
Заходи щодо захисту службових осіб підприємства (директора, бухгалтера) від основних податкових злочинів
Олексій Скриль, адвокат,
керівник практики кримінального права