ЗМІНИ ДО ЗАКОНОДАВСТВА
Новина для власників бізнесу.
23 травня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві». Таким чином, даним законом внесно низку змін у податкове законодавство.
Зокрема, запроваджуються міжнародні стандарти податкового контролю для всіх учасників міжнародної торгівлі та імплементація норм, передбачених Планом протидії практикам розмивання оподатковуваної бази й виведення прибутку з-під оподаткування (План дій BEPS), реформування інституту фінансової відповідальності та удосконалення процедури адміністрування податків та зборів. Також, запроваджується нова концепція відповідальності за вчинення податкового правопорушення, порядок проведення податкового аудиту та здійснення обліку платників податків
У свою чергу, скорочується термін, протягом якого до платника податків, якому надіслано податкову вимогу, не застосовуються заходи стягнення з 60 до 30 календарних днів; доповнюються підстави звільнення майна платника податків – боржника з податкової застави; скорочуються терміни, протягом яких платник податків може самостійно здійснити оцінку майна, з двох до одного місяця.
Щодо штрафних санкцій, то у сфері адміністрування податків штрафи збільшуються у два рази. А також, встановлено штрафи: у розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без ПДВ), але не більше 1200 грн, для кожної несвоєчасно зареєстрованої податкової накладної для операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від ПДВ або які оподатковуються за нульовою ставкою та ін.; у розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без ПДВ), але не більше 3400 грн, для кожної податкової накладної, яка не зареєстрована для операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від ПДВ або які оподатковуються за нульовою ставкою; за неподання контролюючою особою звіту про контрольовані іноземні компанії – у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи за кожний такий факт (більше 210 200 грн), несвоєчасне подання цього звіту – 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи за кожний такий факт (більше 105 100 грн) та інші.
Також, цим законом встановлюється нові механізми щодо податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати, місцевих податків, оподаткування доходів фізичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Врегульовано питання спрощеної системи оподаткування.
Тобто, ці новели є важливими для бізнесу, оскільки вносять значні зміни у податкове законодавство, а тому потребують уваги для подальшого ведення бізнесу.
13 травня 2020 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (COVID-19)», яким продовжено податкові пільги до закінчення карантину.
Зокрема, продовжено: строк незастосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства з 1 березня по останній календарний день місяця, в якому Уряд оголосить про закінчення дії карантину; мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину; строк не нарахування пені по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину; термін оприлюднення оновленого плану – графіку перевірок, а саме протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину.
Таким чином, податкові пільги бізнесу продовжені до кінця карантину.
Новина для юристів.
20 травня 2020 року прийнято постанову Кабінету міністрів України «Про Деякі питання органів фінансового контролю», якою Кабінет міністрів скасував рішення про реорганізацію Державної аудиторської служби та ліквідував Офіс фінансового контролю.
РОЗ’ЯСНЕННЯ
з наступних питань
Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операції з перерахування коштів у вигляді гарантійного внеску за договором оренди
«…Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Податковим кодексом України (далі – ПК України).
При цьому, для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Так, відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких згідно зі статтею 186 ПК України розташоване на митній території України.
А тому, операції з отримання орендодавцем від орендаря гарантійних платежів, що забезпечують виконання зобов’язань за договором оренди, не є об’єктом оподаткування ПДВ у розумінні даної норми.
Отже, якщо умовами договору оренди між орендодавцем та орендарем передбачено, що забезпечувальний платіж виконує виключно функцію засобу забезпечення зобов’язань та підлягає поверненню орендарю після виконання таких зобов’язань, то ця сума забезпечувального платежу не збільшує базу оподаткування ПДВ у орендодавця. Податкові зобов’язання орендодавцем та податковий кредит орендарем при отриманні/перерахуванні такого гарантійного платежу не визначаються.
При цьому у разі якщо у процесі виконання договору оренди відбудеться зміна напряму використання отриманих раніше коштів у вигляді забезпечувального платежу, який спочатку виконував функцію засобу забезпечення виконання зобов’язань за договором, а потім буде спрямовуватися в рахунок оплати орендних платежів, що має бути обумовлено договором, на дату зміни напряму використання гарантійного платежу орендодавець повинен нарахувати податкові зобов’язання на суму отриманих гарантійних внесків, а в орендаря виникає обов’язок щодо формування податкового кредиту за умови реєстрації податкової накладної в ЄРПН і виконання інших правил щодо формування податкового кредиту, встановлених ПК України.
Також, якщо надалі у зв’язку з припиненням договірних відносин за попереднім договором забезпечувальний платіж зараховується в рахунок сплаті забезпечувального платежу за новим договором оренди, умовами якого передбачено, що такий платіж також виконує виключно функцію засобу забезпечення зобов’язаннь та підлягає поверненню орендарю після виконання таких зобов’язань, то ця сума забезпечувального платежу не збільшує базу оподаткування ПДВ у орендодавця та податкова накладна на таку суму не складається. У разі якщо забезпечувальний платіж, як зазначено у зверненні, зараховується в рахунок орендної плати, та на суму такого платежу за попереднім договором оренди було складено податкову накладну, і надалі він зараховується в рахунок орендної плати за новим договором оренди з тим же орендодавцем, то на суму такого платежу розрахунок коригування не складається….» (лист ДПС від 14.05.2020 р. № 2020/6/99-00-07-03-02-06/ІПК)
Щодо окремих питань, пов’язаних зі складанням первинних документів в електронній формі для цілей оподаткування
«…Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов’язкові реквізити, зокрема, дату складання, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до законодавства первинний документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Відповідний електронний документ набуває статусу первинного документа, що засвідчує факт здійснення господарської операції, після належним чином його оформлення.
Отже, платникам податку при здійсненні операцій з постачання послуг з метою визначення дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ та, відповідно, складання податкових накладних за такими операціями, слід використовувати дату складання документа (в паперовій чи електронній формі), який містить відомості про постачання послуг платником податку.
Таким чином, при здійсненні платником податку (постачальником) операції з постачання послуг, які оформлялись первинним документом, складеним в електронній формі, датою виникнення податкових зобов’язань з ПДВ та відповідно складання податкової накладної за такою операцією буде вважатися дата складання такого первинного документа, який містить відомості про господарську операцію, незалежно від дати накладання електронних підписів…»
(лист ДПС від 14.05.2020 р. № 1996/6/99-00-07-02-02-06/ІПК).
Щодо плати за землю
«…Чи вважається використанням земельних ділянок у господарській діяльності, якщо розташований на ній об’єкт нерухомості належить іншому суб’єкту господарювання, а товариство орендує та надає у суборенду; чи має право Товариство відповідно до п. 524 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України не нараховувати та не сплачувати плату за ділянку за період з 01 по 31 березня 2020 року.
Для цілей оподаткування використання у господарській діяльності передбачає залучення земельних ділянок до реалізації видів діяльності, заявлених Товариство при реєстрації.
Звертаючи увагу на те, що надання в оренду нерухомого майна є одним з видів господарської діяльності Товариства, то для цілей оподаткування у разі надання в оренду належної йому нежитлової нерухомості використання у господарській діяльності земельної ділянки передбачає наявність у Товариства цивільно-правової угоди, дія якої поширюється не тільки на нежитлову нерухомість, а й на земельну ділянку, на якій ця нерухомість розташована.
Товариство, у разі декларування свої податкових зобов’язань з плати у строки, визначені п. 286.2 ст. 286 ПК України, може самостійно уточнити такі зобов’язання за березень 2020 року, керуючись п. 524 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, а також ст. 50 ПК України щодо строків давності, визначених ст. 102 ПК України, включаючи зупинення перебігу таких строків на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, встановлене п. 522 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України…»
(лист ДПС від 05.05.2020 р. № 1801/6/99-00-04-03-03-06/ІПК).