+38(044) 586-77-77; +38(098) 586-77-77 office@ov-partners.com

ВЕРХОВНИЙ СУД ЗАХИСТИВ ПРАВО міноритарного акціонера на вимогу скликання щорічних зборів акціонерів.

Таку позицію виклав Верховний Суд у своїй постанові від 03.07.2018 у справі №926/2301/17. Так, регіональне відділення ФДМУ як акціонер одного з ПрАТ звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення наглядової ради товариства, який визнав недоцільним проведення щорічних зборів акціонерів. Позивач також просив зобов’язати товариство скликати річні загальні збори в установленому Законом «Про акціонерні товариства» порядку. Господарський суд відмовив у задоволенні позову, апеляційний суд підтримав позицію господарського суду.

Колегія Касаційного господарського суду в складі Верховного суду не погодилася з висновками судів попередніх інстанцій та прийняла нове рішення, яким позовні вимоги задовольнила. На думку Суду, передбачений ст. 32 Закону «Про акціонерні товариства» термін, до якого має бути проведено річні загальні збори, є за своєю суттю терміном виконання товариством своїх зобов’язань по скликанню такого зібрання. Наявність такого терміну не може розглядатися як обмежувальна умова, яка перешкоджає реалізації акціонером його прав. Тобто порушення акціонерним товариством встановленого чинним законодавством терміну скликання і проведення річних загальних зборів не звільняє товариство від проведення зборів за результатами звітного року. Крім того, Суд підкреслив, що володіння акціонером пакетом акцій, якого недостатньо для самостійного скликання загальних зборів, не є достатньою підставою для відмови в захисті його права на участь в управлінні акціонерним товариством. Таке право було порушено ухиленням товариства від проведення річних загальних зборів.

Таким чином Верховний Суд висловив свою позицію, що навіть міноритарний акціонер має змогу захистити свої права на скликання щорічних загальних зборів акціонерів товариства, навіть незважаючи на рішення інших органів товариства про недоцільність їх проведення.

ДОГОВІР ОРЕНДИ ЗЕМЛІ ПОВИНЕН ВІДПОВІДАТИ ЗРАЗКУ, ЯКИЙ ЗАТВЕРДЖЕНИЙ МІСЦЕВОЮ РАДОЮ – ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд висловив свою позицію відносно того, що міська рада може затверджувати зразок типового договору оренди землі.

Судом розглянуто справу, в якій позивач просив затвердити договір оренди землі, який не відповідає зразку такого договору, затвердженому місцевою радою. Вимоги були аргументовані тим, що такий зразок суперечить типовому договору оренди землі, встановленому Кабінетом Міністрів України. Місцевий та апеляційний суди відмовили у задоволенні позову на основі того, що затверджений місцевою радою зразок договору є обов’язковим для застосування. З моменту набрання чинності відповідним рішенням ради, укладати нові та поновлювати старі договори оренди землі державної та комунальної власності необхідно відповідно до такого зразку. Колегія суддів господарського суду Верховного Суду погодилась з аргументацією судів попередніх інстанцій, які визначили, що міська рада може затверджувати зразок, який буде конкретизувати типовий договір. Відповідну постанову у справі №908/2098/17 ВС прийняв 11.07.2018.

Виходячи з цієї позиції, орендарям варто перевірити наявність затвердження типової форми договору оренди та чітко визначити юридичні ризики, які можуть мати місце в умовах таких договорів.

 ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ВАЛЮТУ І ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ»

04 липня 2018 року Президент України підписав Закон України «Про валюту і валютні операції». Основною метою цього Закону, прийнятого Парламентом 21 червня 2018 року, є запровадження повної лібералізації на валютному ринку України, вільного руху капіталу та інших валютних цінностей, правового забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій на території нашої держави. Запропонована модель валютного регулювання відповідає міжнародній практиці, зокрема вимогам директиви ЄС 88/361/ЄЕС про вільний рух капіталу та Угоді про асоціацію між Україною та ЄС.

Запроваджується принцип «дозволено все, що не заборонено». Впроваджується принцип інформування НБУ про здійснені валютні операції замість обов’язку отримання резидентами/нерезидентами індивідуальних ліцензій/дозволів на здійснення разової валютної операції.

Скасовується можливість зупинення зовнішньоекономічної діяльності та запровадження індивідуального ліцензування до порушників, залишивши лише можливість штрафних санкцій ДФС.

Замість валютного контролю здійснюватиметься валютний нагляд. При цьому, валютному нагляду підлягатимуть операції на предмет відповідності вимогам валютного законодавства на суму від 150 тис. гривень, як того вимагає законодавство про запобігання відмиванню доходів для здійснення обов’язкового фінансового моніторингу.

Закріплюються повноваження Національного банку запроваджувати заходи захисту на валютному ринку за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності та/або фінансової системи держави.

Прийняття цього Закону значною мірою полегшить здійснення зовнішньоекономічної діяльності бізнесу.