ЗМІНИ ДО ЗАКОНОДАВСТВА
Новина для власників бізнесу.
Починаючи з 8 жовтня для України почав діяти Додатковий протокол до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) про електронну накладну, що вчинена в Женеві 19.05.56 р., підписаний 20.02.08 р. У протоколі мова йде про накладну, видану електронним способом перевізником, відправником чи іншою стороною, яка зацікавлена у виконанні умов договору перевезення, відповідно до конвенції.
З 20 жовтня набули чинності зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.17 р. № 1467 (далі – Умови). Відповідно до змін, ліцензіат – виробник електроенергії має право звернутися до НКРЕКП із заявою про зупинення дії ліцензії повністю або частково (за формою додатка 5) та із заявою про відновлення дії ліцензії повністю або частково (за формою додатка 6). Ліцензіати повинні подати до 20 січня 2021 року НКРЕКП інформацію про підтвердження відсутності контролю за діяльністю суб’єкта господарювання резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України, за формою додатка 3 до цих Умов (постанова НКРЕКП від 19.08.20 р. № 1571).
14 жовтня набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення окремих умов надання пільг із сплати туристичного збору та податку на нерухоме майно» № 905-ІХ. Верховна Рада ухвалила документ 17 вересня 2020 року. Закон визначає право внутрішньо переміщених осіб не сплачувати туристичний збір за тимчасове проживання у місцях, зазначених у довідці про взяття на облік ВПО. Також, згідно з документом, не враховуватимуться під час обчислення бази оподаткування фізичних осіб податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території об’єкти нерухомості, які наразі не є об’єктом оподаткування.
РОЗ’ЯСНЕННЯ
з наступних питань
Щодо оподаткування доходу у вигляді дарунку та інвестиційного прибутку
«…Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Кодексу, відповідно до п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід….
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом ІV Кодексу (пп. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав визначено ст. 174 Кодексу.
Відповідно до п. 174.6 ст. 174 Кодексу об’єкти дарування, зазначені в п. 174.1 ст. 174 Кодексу, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими розділом IV для оподаткування спадщини.
Згідно з пп. «в» п. 174.1 ст. 174 Кодексу об’єктом дарування є, зокрема корпоративні права.
При цьому об’єкти дарування, що даруються членами сім’ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб (пп. «а» пп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Кодексу).
Крім того, звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою) (пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Таким чином, дохід у вигляді вартості дарунку (корпоративних прав), отриманий платником податку (обдаровуваним), який є членом сім’ї дарувальника другого ступеня споріднення, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за нульовою ставкою. Разом з тим вказаний дохід звільняється від оподаткування військовим збором….»
(Лист ДПС від 05.10.2020 р. № 4119/ІПК/99-00-04-05-03-09)
Щодо подання звітності та сплати податків
«…Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси (п. 296.4 ст. 296 ПКУ).
Податковою адресою платника податків — фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі (п. 45.1 ст. 45 ПКУ).
Згідно з частиною восьмою ст. 45 Бюджетного кодексу України у разі зміни місцезнаходження суб’єктів господарювання — платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.
Порядок переведення платника податків на обслуговування з одного контролюючого органу до іншого (взяття на облік / зняття з обліку) регламентується нормами розділу X Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, із змінами та доповненнями (далі — Порядок № 1588).
Відповідно до п. 10.13 розділу X Порядку № 1588 у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання — платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду:
1) у такому випадку одночасно із зняттям з обліку, зокрема, фізичної особи — підприємця за основним місцем обліку здійснюється взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розділом VII Порядку № 1588 без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених пунктами 10.14—10.21 розділу X Порядку № 1588;
2) до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) — з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.
У контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов’язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів (п. 7.3 розділу VII Порядку № 1588).
Враховуючи викладене, у разі зміни податкової адреси, пов’язаної зі зміною адміністративного району фізичною особою — підприємцем — платником єдиного податку, подання податкової декларації платника єдиного податку та сплата єдиного податку здійснюються за попереднім місцем податкової адреси (неосновним місцем обліку) до закінчення поточного бюджетного року, а починаючи з 01 січня наступного року — за новою податковою адресою (основним місцем обліку). .…»
(Лист ДПС від 12.10.2020 р. № 4252/ІПК/99-00-04-05-03-06).
Щодо сплати податку за земельну ділянку, надаючи в оренду (найм, позичку) частину об’єктів нерухомого майна з правом користування земельною ділянкою під таким майном іншим суб’єктам господарювання
«Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої — третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу).
Водночас з 01.07.2020 р. у платників єдиного податку другої — третьої груп, які набули у власність або у постійне користування земельну ділянку та надають її та/або нерухоме майно, що знаходиться на такій земельній ділянці, в оренду, виникає обов’язок сплачувати Податок та надавати податкову декларацію з плати за землю на загальних підставах.
Відповідно до ст. 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.).
Таким чином, якщо у договорі оренди (найму, позики) земельної ділянки та/або нерухомого майна, що розташоване на такій земельній ділянці, розмір земельної ділянки, право користування якою передається по договору оренди (найму, позики) не визначений, Податок за таку земельну ділянку та земельну ділянку під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах за всю площу земельної ділянки з урахуванням прибудинкової території (п. 284.3 ст. 284 Кодексу).
Для коректного застосування преференції, визначеної пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу, у договорі оренди (найму, позики) нерухомого майна площа або частка земельної ділянки, яка разом з нерухомим майном передається в користування, має бути визначена з дотриманням вимог п. 286.6 ст. 286 Кодексу — пропорційно тій частині площі будівлі (нерухомого майна), що передана в оренду (найм, позику). У такому випадку земельний податок нараховується пропорційно тій частині площі будівлі, що передана в оренду (найм, позику), з урахуванням прибудинкової території.
З огляду на викладене та з метою уникнення ризиків, пов’язаних з обчисленням податкових зобов’язань з Податку, договір оренди (найму, позики) нерухомого майна має містити розрахунок пропорційності, за яким визначено розмір земельної ділянки, що передається в оренду з нерухомим майном, розташованим на такій земельній ділянці. .…»
(Лист ДПС від 26.10.2020 р. № 4424/ІПК/99-00-04-03-03-06).