+38(044) 586-77-77; +38(098) 586-77-77 office@ov-partners.com

Зміни в законодавстві щодо обшуків та інших заходів, прийняті наприкінці минулого року, по суті інструмент маніпулювання суспільною думкою та декларування ілюзії створення комфортних умов для ведення бізнесу

Зовні виглядає, ніби держава Україна поліпшує умови ведення бізнесу. Як приклад у 2014-2015 роках зник як явище такий інструмент впливу на бізнес як загальний нагляд, що здійснювався органами прокуратури. Останнім залишився інший інструмент — процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях.

Думаю, всім відомо, що обшук є найнеприємнішою у психологічному плані та загрозливою у розрізі ймовірних наслідків слідчою дією з усіх наявних в КПК. Не всі знають, що оскаржити ухвалу на проведення обшуку під час досудового розслідування неможливо, законодавець не передбачив такої можливості. Боротися можна лише з наслідками проведених обшуків, які виходять за межі ухвали про надання дозволу на проведення обшуку, такими як накладення арешту на тимчасово вилучене майно та з порушеннями процедури проведення цієї слідчої дії.

Так, за даними Державної судової адміністрації, в Україні у 2012 році кількість клопотань слідчих/прокурорів про надання дозволу на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, що надійшли до судів, складає лише 2645, а клопотань про надання тимчасового доступу до речей і документів — 10152.

Відомості 2017 року шокують. Кількість клопотань про обшук житла чи іншого володіння особи, що надійшли до суду, становить 118 884, що в порівнянні в 45 разів більше, ніж в 2012 році! А кількість клопотань, що у 2012 розглядали усі суди України, у 2017 році розглядає лише 1 місцевий суд у м. Києві. Протягом останніх трьох років, щороку, приблизно 81% таких клопотань задовольняється судами.

Після цього коротенького дослідження можна констатувати, що ефект у вигляді поліпшення ситуації із захищеністю бізнесу не настав.

Разом з тим, незважаючи на зростаючий тиск з боку правоохоронних органів, якість розкриття злочинів не покращилась. З обвинувальним актом до суду (“на показник”) йдуть маленькі та неімущі “сошки”. У переважній кількості це зазвичай очевидні злочини: затримані охороною супермаркетів крадії, шахрайства на мізерні суми, добропорядні водії, що випадково потрапили у ДТП або резонансні ДТП та багато інших подібних варіантів.

Все інше — боротьба за сфери впливу, за частку чужого бізнесу чи банальний пошук корупційного заробітку без натяку на судову перспективу.

Зміни в законодавстві щодо обшуків та інших заходів, прийняті наприкінці минулого року, по суті теж інструмент маніпулювання суспільною думкою та декларування ілюзії створення комфортних умов для ведення бізнесу. Закон, яким вносилися відповідні зміни до КПК, був розпіарений під гучною назвою “Маски-шоу. Стоп”. Деякими політиками та зірковими правоохоронцями заявлялися дві основні тези. Перша: неймовірне ускладнення для правоохоронців роботи з отримання судового рішення (ухвали) про дозвіл на обшук. Друга: небувале полегшення життя обшукуваних у вигляді відеофіксації, допуску адвокатів (представників), власної відеофіксації та взагалі вручення копії витягу з ЄРДР для розуміння, що відбувається.Що ж ми маємо у “сухому залишку”?

Насправді:

  1. Отримати копію витягу з ЄРДР з інформацією про розслідуване кримінальне правопорушення може тільки заявник (ст. 60 КПК України). Будь-яка інша особа не має цього права. Простіше кажучи, ці зміни можуть допомогти бізнесу лише в одному випадку: коли підприємство подає заяву про розкрадання товарно-матеріальних цінностей. У випадку, коли до вас “йдуть” з повістками, вимогами чи постановами про надання документів, ви, як завжди, без інформації. Крім того, ухвали про обшук досі відсутні у вільному доступі у єдиному реєстрі судових рішень.
  2. Проголошена свобода безперешкодної відеофіксації надається лише стороні захисту (абз. 3 ч. 1 ст. 107 КПК України. Стороною захисту є підозрюваний (обвинувачений) та його захисник (ст.ст. 42-54 КПК України). Отже — бізнес знову не отримав ніякого покращення свого становища, оскільки всі кримінальні провадження стосовно представників бізнесу на етапі проведення обшуків розслідуються “за фактом вчинення якого-небудь правопорушення”, і не мають підозрюваного, тобто сторони захисту. Крім того, стороні захисту теж не варто покладати великих надій на здійснені нею відеозаписи під час обшуку. Справа в тому, що під час проведення обшуку всі присутні попереджаються про кримінальну відповідальність за розголошення таємниці слідства. Вищезазначеним Законом внесено зміни в статтю 387 КК України, суть яких зводиться до обов’язковості отримання письмового дозволу на розголошення даних досудового розслідування. У підсумку запис є, а тактичний прийом із публікацією цього запису в ЗМІ використати не можна. Отже, право вільного відеозапису однієї сторони нівелюється правом іншої сторони не дати використати цей запис. Так що ж покращилося?!
  3. В ЗМІ було проголошено, що без адвоката обшук не почнеться. Системним аналізом Закону виявлено відсутність прямої заборони початку обшуку без участі адвоката. Тепер правоохоронці зобов’язані допустити адвоката на будь-якому етапі обшуку, але почати обшук можуть і без нього. Правда, за цей час можуть вже щось вкрасти чи підкласти докази. В березні 2018 року набули чинності зміни до КПК України в частині особистого обшуку людини, присутньої під час обшуку. Серед позитивного з”явилося право на використання правової допомоги адвоката під час цієї дії, але адвокат повинен з’явитися не пізніше 3-х годин, в іншому випадку особистий обшук все одно відбудеться, але без нього.
  4. Представникам бізнесу слід критично ставитися до заборони тимчасового вилучення електронної техніки, оскільки три виключення, зазначені у новій редакції ч. 2 ст. 168 КПК України, а саме: крім випадків, коли це потребує проведення експертизи; якщо ця техніка є предметом, засобом або знаряддям злочину; якщо ця техніка обмежена (паролем) в доступі її власником, нівелюють це правило саме для бізнесу.
  5. Існує думка, що скандальна “поправка Лозового” про нібито надмірне зобов’язання слідчих додатково обґрунтовувати свої клопотання про проведення обшуку, звела всі зусилля правоохоронців нанівець та навіть зруйнувала доцільність проведення обшуку, але це міф. Попередні редакції КПК мали аналогічне, проте менш “емоційно” навантажене положення про необхідність доведення доцільності обшуку та неможливості здобуття доказів у інший спосіб, ніж проведення обшуку.

Виходячи з нашого досвіду, підприємець чи керівник підприємства може зіткнутися з низкою юридичних проблем, які “створюють” працівники правоохоронних органів, наприклад:

  • неправомірним внесенням до ЄРДР правопорушення, що в дійсності через недостатній розмір у грошовому вираженні не є кримінальними правопорушеннями; Внаслідок чого проводиться ряд слідчих та розшукових дій, втрачається частина бюджету підприємців у зв’язку з непродуктивністю дій правоохоронців;
  • неотриманням овердрафтів та кредитів, необхідних для функціонування підприємства через наявність у ЄРДР кримінального провадження за фактом нібито вчинення кримінального правопорушення службовими особами підприємства;
  • неправомірним викраденням з електронної картки, що ведеться в ДПІ за місцем реєстрації підприємства, податкового кредиту в особливо великих розмірах;
  • неправомірним притягненням до адміністративної, кримінальної, фінансової відповідальності;
  • неправомірним проведенням різноманітних слідчих дій: допитів, обшуків та процесуальних заходів забезпечення та безліч інших.

Ми сподіваємося, що найближчим часом діалог влади та підприємців продовжиться, і як наслідок — інструменти захисту інтересів бізнесу стануть більш зручними та досконалими. Бережіть себе, не випробовуйте долю, готуйте свій персонал заздалегідь і довіряйте свій захист професіоналам та дотримуйтесь чинного законодавства.

Олексій Скриль, керівник практики кримінального права
АО “Вдовичен и партнери”, адвокат.
Спеціально для 
DELO.UA